У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Шелеста М.А.
суддів
Заголдного В.В., Кияшка А.Я.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 вересня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 30 квітня 2004 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, раніше судимий
5 вересня 2001 року за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнений від відбування покарання
з 1-річним іспитовим строком,
засуджений за ст. 185 ч.2 на 2 роки позбавлення волі,
за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі,
за ст. 189 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі з конфіскацією майна,
за ст. 289 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі,
за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
визначено 5 років
позбавлення волі з конфіскацією майна і відповідно до ст. 71 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного покарання частково приєднано
невідбуте покарання за вироком Апостолівського районного суду від
5 вересня 2001 року і остаточно визначено покарання 5 років 6
місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10
березня 2005 року зазначений вирок залишений без зміни.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, які судові рішення в касаційному порядку не
оскаржили.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він вночі
29 червня 2001 року приблизно о 3 годині з кіоску ПП IНФОРМАЦIЯ_1
на станції Апостолово в м. Апостолово Дніпропетровської області
вчинив крадіжку майна ОСОБА_8 на загальну суму 159 грн.
24 лютого 2002 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_7
та ОСОБА_9 проникли на охоронювану територію СТФ СТОВ "Згода" в с.
Заводське Апостолівського району, звідки таємно викрали майно на
загальну суму 300 грн.
29 червня 2002 року приблизно о 20 годині ОСОБА_1 завідомо
знаючи, що ОСОБА_3. є неповнолітнім, втягнув його у злочинну
діяльність, та за попереднім зговором з останнім, проник на
територію охоронюваного ППФ "Агроцентр" в с. Заводське
Апостолівського району, звідки повторно викрав майно на загальну
суму 1370 грн.
ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 в с. Заводське
Апостолівського району 2, 8 та 14 листопада 2002 року, за обставин
встановлених судом та наведених у вироку, вчинили три крадіжки
майна повторно з проникненням в приміщення: ОСОБА_10 на загальну
суму 1200 грн., ОСОБА_11 на 360 грн. та ОСОБА_12 на 850 грн.
15 листопада 2006 року приблизно о 20 годині ОСОБА_1 проник
до складського приміщення, що належало ОСОБА_11, звідки повторно
таємно викрав майно на загальну суму 360 грн.
21 листопада 2002 року приблизно о 13 години ОСОБА_1 за
попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5., у стані алкогольного
сп'яніння, в будинку АДРЕСА_1, за обставин, встановлених судом та
наведених у вироку, застосовуючи до ОСОБА_13 насильство, яке не
було небезпечним для його життя та здоров'я, вимагали передати їм
1000 доларів США.
Цього ж дня приблизно о 17 годині зазначені особи на подвір'ї
будинку АДРЕСА_2 незаконно заволоділи трактором, що належав
ОСОБА_14 і знаходився у володінні ОСОБА_13
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові
рішення щодо нього, посилаючись на однобічність і неповноту
досудового і судового слідства, неправильне застосування
кримінального закону та порушення кримінально-процесуального
закону.
Засуджений стверджує, що його за ст. 185 ч.3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за епізодам крадіжки майна СТФ СТОВ "Згода" 24 лютого
2002 року та ст. 189 ч.2, 289 ч.2 і 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засуджено необгрунтовано, у матеріалах справи відсутні докази, які
б підтверджували його причетність до вчинення цих злочинів, а
вирок суду в цій частині грунтується на суперечливих та
неперевірених судом доказах.
Також не погоджується з кваліфікацією його дій за ч.3 ст. 185
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за епізодом крадіжки майна ППФ "Агроцентр"
29 червня 2002 року за кваліфікуючою ознакою вчинення цього
злочину - проникнення у приміщення, оскільки він працював у гаражі
і умисел на крадіжку майна у нього виник під час роботи, а тому
вважає що його дії за цим епізодом необхідно кваліфікувати за ч.2
ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
З урахуванням наведених у скарзі доводів засуджений просить
змінити судові рішення щодо нього - перекваліфікувати його дії з
ч.3 на ч.2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за епізодом крадіжки
майна ППФ "Агроцентр" 29 червня 2002 року та виправдати його за
ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
по епізодам крадіжки майна СТФ
СТОВ "Згода" 24 лютого 2002 року і ст. 189 ч.2, 289 ч.2 і 304 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи,
обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
злочинів, наведених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних
та перевірених у судовому засіданні доказів, а саме - показаннями
засуджених по цій же справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7., ОСОБА_5.,
ОСОБА_6, показаннями потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_15.,
ОСОБА_16, ОСОБА_17., даними протоколів очних ставок між
засудженими, даними протоколів огляду місць подій, даними висновку
судово-медичної експертизи про характер та локалізацію заподіяних
ушкоджень потерпілому ОСОБА_13., даними довідок про вартість
викраденого майна, іншими доказами.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про непричетність до
вчинення злочинів, за які його засуджено, визнані такими, що не
відповідають дійсності.
Суди як першої, так і апеляційної інстанції перевіряли доводи
ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі.
Викладені у судових рішеннях мотиви про їх безпідставність
колегія суддів знаходить обгрунтованими, оскільки вони
спростовуються сукупністю доказів (показаннями інших засуджених по
цій справі та свідків) про те, що саме ОСОБА_1 брав активну участь
у вчиненні цих злочинів.
Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про
правильність висновків суду та повну доведеність винності ОСОБА_1
у вчинених злочинах.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й
оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків
суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 та кваліфікації його дій
органами досудового слідства та судом не допущено.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є
справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Суд
врахував як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, так і дані про
його особу, інші обставини справи. Підстав для пом'якшення
покарання колегія не знаходить.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду,
відповідно до вимог ст.389 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні касаційної
скарги.
С у д д і :
Заголдний В.В. Шелест М.А. Кияшко А.Я.