розглянула в судовому засіданні 14 вересня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2006 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України,

судимого 22 червня 1995 року за ст. ст. 93 п. "а", 86-1, 89 ч. 1, 117 ч. 4, 118 ч. 2, 140 ч. 3, 206 ч. 3, 215-3 ч. 1, 142 ч. 3 КК України 1960 (2001-05) року на 10 років позбавлення волі

з конфіскацією всього майна,

- за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 15 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів на 15 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 40 грн. на відшкодування матеріальних і 5000 грн. на відшкодування моральних збитків.

Як визнав суд, засуджений ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 4 липня 2005 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно на грунті особистих неприязних стосунків, під час сварки, яка переросла у бійку, з метою умисного вбивства ОСОБА_2 наніс йому велику кількість ударів ножем у життєво важливі органи і позбавив його у такий спосіб життя та викрав належне йому майно на загальну суму 950 грн. і незаконно заволодів його автомобілем.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, визнаючи себе частково винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 289 ч. 2 КК України (2341-14) і заперечуючи свою вину у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) вважає, що під час розслідування справи і при її судовому розгляді обставини справи з достатньою повнотою встановлені не були.

Вказує на те, що суд при постановленні вироку проявив упередженість, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на сумнівних доказах і припущеннях.

Твердить також, що досудове і судове слідство по справі проведено неповно, однобічно з обвинувальним ухилом і порушенням норм процесуального законодавства.

Просить, за змістом скарги, прийняти законне рішення.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів є обгрунтованими.

Доводи у касаційній скарзі про те, що досудове і судове слідство по справі проведено необ'єктивно, неповно і з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, позбавлені підстав.

Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини.

Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами. I, зокрема, його винність підтверджується особистими поясненнями; показаннями потерпілого і свідків; висновками експертиз; даними протоколів огляду місця події і речових доказів та інших.

Твердження у касаційній скарзі про те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, а також про невірну оцінку судом зібраних у справі доказів, є безпідставними, оскільки не грунтуються на матеріалах справи.

Так, зокрема, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд обгрунтовано послався на його показання в стадії досудового слідства, який, визнаючи свою винність в умисному вбивстві потерпілого та в інших вказаних у вироку злочинах, дав детальні показання про обставини вчинення цих злочинів. Він в деталях розповів слідчим органам про раніше невідомі обставини умисного вбивства та інших, пов'язаних з цим злочинів. При цьому вказував на деталі, які могли бути відомі тільки особі, причетній до цих злочинів, а також про мотиви, які спонукали його це зробити, детально розкрив свою роль у вчиненні цих злочинних дій, що знайшло своє підтвердження в ході досудового і судового слідства.

Як видно з матеріалів справи, у ОСОБА_1 не було підстав для самообмови, не встановлено також даних, які б свідчили, що його обмовили інші особи.

Суд з'ясував причини зміни ОСОБА_1показань і дав даній обставині у вироку відповідну оцінку, обгрунтовано визнавши це як намагання уникнути відповідальності за скоєні злочини.

По справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання органами досудового слідства від ОСОБА_1 показань обманним чи яким-небудь іншим протиправним способом.

З урахуванням наведеного, суд вірно обгрунтував свої висновки зазначеними показаннями ОСОБА_1, даними в стадії досудового слідства, визнавши їх правдивими, такими, що відповідають дійсності.

Ці показання засудженого знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які дослідив суд в судовому засіданні.

Так, зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що від працівників міліції він дізнався про смерть сина.

Свідок ОСОБА_8, співмешканка загиблого ОСОБА_2, показала, що на її телефонний дзвінок замість чоловіка відповів засуджений і повідомив, що ОСОБА_2, будучи п'яним, викликав таксі і кудись поїхав. Прийшовши у вечері додому вона виявила ОСОБА_2 у підвалі мертвим.

Свідок ОСОБА_4 дав аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_5 показала, що 4 липня 2005 року приблизно о 12 годині вона бачила, як ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зайшли в будинок, де проживав ОСОБА_2, а о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 сів у автомобіль ОСОБА_2 і поїхав у невідомому напрямку.

Свідок Зуєва показала, що 4 липня 2005 року ОСОБА_1 приїхав до неї на автомобілі "NISSAN Prіmera". Крім того, вона бачила у нього золотий ланцюжок з хрестиком.

Свідок ОСОБА_6 показав, що 4 липня 2005 року ОСОБА_1 просив його продати золотий ланцюжок з хрестиком і "печатку" із золота, що він і зробив.

Свідок ОСОБА_7 показав, що 5 липня 2005 року він придбав ці вироби із золота за 1200 грн., які згодом були вилучені у нього працівниками міліції.

Згідно з протоколом огляду місця пригоди від 4 липня 2005 року в будинку АДРЕСА_1 було виявлено труп громадянина ОСОБА_2 з колото-різаними ранами та вилучено знаряддя злочину - ніж, а 8 липня 2005 року у м. Маріуполі виявлено автомобіль потерпілого.

Згідно з протоколом вилучення від 8 липня 2005 року у громадянина ОСОБА_7 були вилучені вироби із золота, які викрав засуджений ОСОБА_1 у потерпілого ОСОБА_2 і, які потім впізнав потерпілий, як належні загиблому.

За висновком судово-медичної експертизи смерть потерпілого ОСОБА_2 сталася від отриманих колото-різаних поранень життєво-важливих органів.

Згідно з висновком судово-криміналістичної експертизи ніж, який був вилучений із місця пригоди, є ножем, яким було вчинено вбивство ОСОБА_2.

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_2 та інші, пов'язані з цим злочини.

Всупереч доводам касаційної скарги, цими доказами встановлено, що він діяв цілеспрямовано і активно, а також з єдиним умислом, направленим на позбавлення життя потерпілого, а після цього - заволодіння його майном.

Давши належну оцінку доказам, які були перевірені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) .

Аналіз матеріалів справи дає підстави до висновку, що під час досудового і судового слідства право на захист засудженого не порушено, не допущено також інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений.

Отже, доводи, які наведені з цього приводу у касаційній скарзі, є безпідставними.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Будь-яких підстав для пом'якшення засудженому покарання, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.