Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Глоса Л.Ф. і Паневіна В.О.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього, -

встановила:

вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 1 березня 2005 року

ОСОБА_1,IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця селища Ломки Островського району Костромської області (Російська Федерація), мешканця міста Харкова, раніше судимого: 1) 29 листопада 2001 року за ст. ст. 355 ч. 1, 141 ч. 2 КК України (2341-14) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; 2) 13 листопада 2003 року за ст. 185 ч. 2 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, -

засуджено за:

- ст. 185 ч. 2 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі;

- ст. 187 ч. 1 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

- ст. 263 ч. 1 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі.

На покриття заподіяної злочинами матеріальної шкоди судом постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 - 399 гривень; ОСОБА_3 - 663 гривні; ОСОБА_4 - 531 гривню; ОСОБА_5 - 505 гривень; ОСОБА_6 - 245 гривень; ОСОБА_7. - 165 гривень; ОСОБА_8 - 3339 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: в порядку ст. 365 КПК України (1001-05) виключено з вироку рішення про визнання обтяжуючою відповідальність обставиною - вчинення злочину повторно.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він 5 серпня 2004 року близько 7-ої години на Олексіївському ринку по проспекту Свободи в місті Харкові із автомобіля, який належав ОСОБА_2 таємно викрав майна на суму 1389 гривень, а у той же день та в тому ж місці із кишені ОСОБА_3 викрав належний тому мобільний телефон, чим спричинив шкоди на суму 663 гривні.

10 серпня 2004 року він у період з 9-ої години до 12-ої години 10 хвилин неподалік АДРЕСА_1таємно викрав гроші ОСОБА_4 у сумі 100 доларів США, чим спричинив їй шкоди на суму 531 гривня 48 копійок.

20 серпня 2004 року близько 10-ої години ОСОБА_1 у тролейбусі 38 маршруту по проспекту Леніна в місті Харкові таємно викрав із сумки ОСОБА_5 її майно на суму 505 гривень.

28 серпня 2004 року у період з 14-ої години до 15-ої години він же на ринку "Алком" по проспекту Свободи в місті Харкові таємно викрав майна ОСОБА_6 на суму 245 гривень.

30 серпня 2004 року близько 10-ої години ОСОБА_1 неподалік станції метро "Наукова" по проспекту Леніна в місті Харкові таємно викрав майна ОСОБА_7. на суму 165 гривень.

1 вересня 2004 року близько 0 годин 15 хвилин ОСОБА_1 неподалік АДРЕСА_2 із застосуванням насильства вчинив розбійний напад наОСОБА_8 і заволодів у такий спосіб її майном на суму 3339 гривень. Під час розбійного нападу потерпілій було заподіяно легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про виключення з обвинувачення усіх епізодів злочинів, окрім заволодіння майном ОСОБА_4 Вважає, що кримінальна справа по всіх цих епізодах злочинної діяльності щодо нього сфальсифікована. Він даних злочинів не вчиняв. Крім того, зазначає про суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства: застосування до нього під час досудового слідства незаконних методів, відмова у його клопотанні про фіксацію судового розгляду технічними засобами, незадоволення його клопотання про забезпечення захисником, не ненадання для ознайомлення з матеріалами справи у повному обсязі. Також вважає, що за епізодом незаконного зберігання вогнестрільної зброї до нього необхідно було застосувати вимоги ч. 3 ст. 263 КК України (2341-14) , а не засуджувати.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями на досудовому слідстві самого ОСОБА_1 про обставини вчинення ним злочинів, які він також підтвердив у ході відтворення обстановки та обставин події, показаннями потерпілих про обставини викрадення у них майна, його вартість та кількість, а також потерпілої ОСОБА_8, яка підтвердила про вчинення на неї нападу саме ОСОБА_1 та впізнала його як особу, яка вчинила на неї напад, даними висновків судово-товарознавчих експертиз про вартість викраденого майна, даними висновку судово-балістичної експертизи про вид і родову належність вилученої у ОСОБА_1 вогнестрільної зброї, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили, що ОСОБА_1 добровільно розповів та показав місце, де він зберігав вогнестрільну зброю, іншими доказами.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало суду можливості дійти обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів. Тому доводи його скарги про незаконність засудження є безпідставними.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. ст. 185 ч. 2, 187 ч. 1, 263 ч. 1 КК України (2341-14) є правильною, а міра покарання обрана йому у відповідності до вимог закону.

Доводи скарги ОСОБА_1 про порушення норм кримінально-процесуального законодавства України колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу. Посилання про застосування до нього під час досудового слідства незаконних методів не підтверджено матеріалами справи, таких доводів він не заявляв ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні. Відмову у його клопотанні про фіксацію судового розгляду технічними засобами також не підтверджено матеріалами кримінальної справи - в протоколі судового засідання таке клопотання відсутнє. Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання засудженого про незадоволення його клопотання про забезпечення захисником та не ненадання для ознайомлення з матеріалами справи у повному обсязі. Судом було забезпечено участь захисника для захисту інтересів ОСОБА_1, однак він відмовився від послуг цього захисника, не мотивуючи причин, а з матеріалами кримінальної справи його було ознайомлено у відповідності до вимог закону. Крім того, аналогічні за змістом доводи скарги були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, вони спростовані з наведенням у судовому рішенні грунтовних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства України, які б тягли зміну чи скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, засудженого вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 1 березня 2005 року.