Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

У кримінальних справах у складі :

Головуючого - судді

Земляного В.В.

суддів

Пошви Б.М. і Стрекалова Є.Ф.

за участю прокурора

Яковенко Р.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора у справі ОСОБА_1.

Вироком Бориславського районного суду Херсонської області від

06 лютого 2006 року засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця

IНФОРМАЦIЯ_2,

раніше не судимого, -

за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 5 років;

за ч. 2 ст. 342 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 1 рік;

за ч. 2 ст. 345 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 2 роки, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) - до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування, пов"язані з наділенням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки з покладенням обов"язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) .

ОСОБА_1 засуджено за те. що він, обіймаючи посаду IНФОРМАЦIЯ_3, 12 травня 2005 року в м. Бериславі отримав від ОСОБА_2 хабар в сумі 400 грн., поєднаний з вимаганням, а при затриманні у зв"язку з вчиненням цього злочину вчинив опір працівникам правоохоронного органу та заподіяв працівнику міліції ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.

За апеляцією прокурора вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2006 року вирок районного суду скасовано в частині призначення засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) з призначенням за цією статтею не тільки основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, а й додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування, пов"язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з призначенням цього ж основного і додаткового покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК України (2341-14) на підставі ст. 70 КК України (2341-14) , та звільненням від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з покладенням на засудженого обов"язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) .

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вироки апеляційного і районного судів з направленням справи на новий судовий розгляд у зв"яззку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок його м"якості та у зв"язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Засуджений ОСОБА_1 вирок не оскаржив.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В., вислухавши пояснення прокурора Яковенко Р.I. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в отриманні від ОСОБА_2 хабара, в сумі 400 грн., поєднаного з вимаганням, у вчиненні опору працівникам міліції та в умисному заподіянні працівнику міліції легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я відповідає доказам, на які послався у вироку суд.

Обставини, за яких було вчинено цей злочин, доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 368, ч.2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК України (2341-14) у поданні прокурора не оспорюються.

Разом з цим, на думку прокурора, суд призначив засудженому надмірно м"яке покарання, оскільки з урахуванням вчинених злочинів, ОСОБА_1 повинен реально відбувати покарання у виді позбавлення вол без застосування ст. 75 КК України (2341-14) .

Колегія суддів не може погодитися з таким твердженням і вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) та звільненням засудженого від відбування цього основного покарання з випробуванням на певний строк є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Та обставина, що засуджений не визнав себе винним в отриманні хабара, не може бути визнана такою обіймати посади, що обтяжує покарання, оскільки така позиція засудженого розцінюється як своєрідний захист від пред"явленого обвинувачення.

Не можна погодитися з посиланням прокурора на те, що судом не враховані те, що ОСОБА_1 вчинив злочини з використанням свого службового становища, що його дії були пов"язані з вимаганням хабара та спрямовані проти працівників міліції, що вчинені ним дії віднесено до злочинів невеликої і середньої тяжкості та тяжкого злочину, оскільки ці обставини передбачені статтями, за якими ОСОБА_1 засуджено, як кваліфікуючі ознаки злочину, а тому у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 67 КК України (2341-14) вони не можуть враховуватися ще раз при призначенні покарання як такі, що його обтяжують.

Суд апеляційної інстанції виправив помилку суду першої інстанції і вироком призначив засудженому за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) і за сукупністю злочинів додаткове покарання, але при цьому у свою чергу дійсно допустив неточність. Замість позбавлення права займати певні посади в певних органах, з використанням яких засуджений вчинив злочини, суд позбавив його права обіймати посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування, пов"язані з наділенням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

Проте таку неточність може усунути апеляційний суд, який постановив таке рішення, у порядку ст.409, 411 КПК України (1001-05) .

Неточність вироку в даті скасованого вироку районного суду усунута ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2006 року ( а.с.401), тому посилання прокурора в касаційному поданні на цю обставину є безпідставним.

Таким чином, розглянувши касаційне подання, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироків апеляційного суду та районного суду з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це йдеться в поданні.

Разом з цим апеляційному суду необхідно уточнити призначене засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади з урахуванням вимог закону та роз"яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.102003 року " Про практику призначення судами кримінального покарання" .

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -УХВАЛИЛА:

Касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Запропонувати апеляційному суду у порядку ст.ст.409, 411 КПК України (1001-05) уточнити вирок в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади.