У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Цитовича М.М.,
суддів
Редьки А.I., Шелеста М.А.
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 вересня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора м. Києва на вирок Дарницького районного суду м.
Києва від 24 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня
2005 року
ОСОБА_1, громадянина України,не судимого -
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та
покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ФДП МОУ
"Укрвійськбуд" "135 ДБК" м. Києва на відшкодування
матеріальної шкоди 4 068 грн.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
ОСОБА_1 засуджено за те, що 24 квітня 2005 року він та
невстановлена досудовим слідством особа, за попередньою змовою,
через огорожу проникли на територію ДБК-135 по АДРЕСА_1, де
ОСОБА_1 за допомогою сокири розрубав кабелі високої напруги
КГ-3х25+0 довжиною 20 п/м вартістю 678 грн., та ААЛБ-4х70 довжиною
50 п/м вартістю 3 390 грн., які проходили з головного вмикача до
козлового крану, і вдвох викрали їх.
У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва порушує
питання про скасування зазначеного вироку з направленням справи на
нове розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону, що потягло за собою призначення засудженому
покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі
засудженого внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, в якому було
підтримано касаційне подання та висловлено думку про необхідність
скасування вироку з направленням справи на нове розслідування,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у
касаційному поданні, колегія суддів вважає, що подання підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як видно із матеріалів справи, і це визнав установленим у
вироку суд, ОСОБА_1 за попередньою змовою з іншою особою таємно
викрав два кабелі високої напруги, які перебували в експлуатації,
тобто були діючими.
Зазначені дії ОСОБА_1 як органами досудового слідства, так і
судом були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Проте відповідальність за вчинення такого характеру дій
(викрадення будь-яким шляхом електричних мереж, кабельних ліній та
їх обладнання, що знаходяться в експлуатації), як про це правильно
зазначено у касаційному поданні, передбачена спеціальною нормою
кримінального закону - статтею 188 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, санкції
якої є більш суворими ніж санкції ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
за якою засуджено ОСОБА_1.
З урахуванням цих обставин слід визнати обгрунтованими доводи
у касаційному поданні про те, що відносно ОСОБА_1 неправильно
застосовано кримінальний закон і що підлягав застосуванню закон
про більш тяжкий злочин.
Тому відповідно до ч. 2 ст. 397 і п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у
зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин,
а справа, оскільки обвинувачення у вчиненні такого злочину йому не
пред'являлося, підлягає направленню на нове розслідування.
Під час його проведення органам досудового слідства необхідно
з дотриманням вимог ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
з'ясувати всі
обставини справи і за доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні
зазначеного злочину правильно кваліфікувати його дії.
На підставі викладеного, керуючись статтями 395-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2005
року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове
розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити раніше обраний - підписку
про невиїзд.
С У Д Д I:
Цитович М.М. Редька А.I. Шелест М.А.