У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Цитовича М.М.,
суддів
Редьки А.I., Шелеста М.А.
за участю прокурора
Матюшевої О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 вересня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного
суду м. Маріуполя Донецької області від 2 вересня 2005 року, яким
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 1 року
позбавлення волі, за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 5
років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - 5
років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від відбування покарання з
випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2
на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а також на користь
Маріупольської міськради 770 грн. 04 коп. витрат, пов'язаних з
оплатою лікування потерпілої ОСОБА_4
В апеляційному порядку вирок не перевірявся.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11
березня 2005 року приблизно о 21 годині в квартирі АДРЕСА_1,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у ході сварки, яка
раптово виникла на грунті особистих неприязних стосунків,
обороняючись від неправомірного посягання ОСОБА_3, навмисно, з
метою захисту свого життя та здоров'я, перевищуючи межі необхідної
оборони, завдав останньому удар кухонним ножем в область нижньої
частини живота, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження,
що спричинили смерть потерпілого.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 у тому ж місці
навмисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, небезпечних для
життя, завдав удар кухонним ножем потерпілій ОСОБА_4, заподіявши
їй тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області
порушує питання про скасування вироку суду із направленням справи
на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням
кримінально-процесуального закону і неправильним застосуванням
кримінального закону та м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, в якому було
підтримано касаційне подання і висловлено думку про необхідність
скасування вироку щодо ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як убачається із матеріалів кримінальної справи, органами
досудового слідства ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у
вчинені злочину, передбаченого частинами 1, 2 ст. 121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Під час судового розгляду справи прокурор в порядку
ст. 277 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
змінив пред'явлене обвинувачення в
частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за епізодом із ОСОБА_2 - із ч. 2
ст. 121 на ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iз матеріалів справи також видно, що під час судового
слідства прокурор оголосив постанову про зміну обвинувачення
ОСОБА_1 і вручив її копії підсудному та потерпілій.
Проте у протоколі судового засідання відсутні відомості про
те, що потерпілій ОСОБА_2 судом було роз'яснено її право
підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, що
є порушенням вимог ч. 4 ст. 277 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Зокрема, відповідно до вимог зазначеної статті
кримінально-процесуального кодексу ( 2341-14 ) (2341-14)
та роз'яснень, що
містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13
( v0013700-04 ) (v0013700-04)
від 2 липня 2004 року "Про практику застосування
судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від
злочинів", у разі зміни прокурором у суді пред'явленого особі
обвинувачення копії постанови, в якій формулюється нове
обвинувачення, мають бути вручені прокурором потерпілому, його
законному представнику та представнику. Якщо у цій постанові
порушується питання про застосування кримінального закону, яким
передбачено відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про
зменшення обсягу обвинувачення, суд роз'яснює потерпілому, його
законному представнику та представнику їхнє право підтримувати
обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Думка потерпілого
(його законного представника та представника) щодо нового
обвинувачення має бути зафіксована у протоколі судового засідання.
Однак зазначених вимог суд не виконав, чим допустив істотне
порушення кримінально-процесуального закону.
Колегія суддів також вважає обгрунтованими доводи у
касаційному поданні і щодо неправильного застосування судом
кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання та щодо
його м'якості.
Відповідно до ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні
покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину,
особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання,
необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових
злочинів.
Проте при призначенні ОСОБА_1 покарання суд не врахував
ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких
(стосовно потерпілої ОСОБА_4), та обтяжуючої покарання обставини -
вчинення злочину у стані сп'яніння.
Суд також не навів у вироку переконливих аргументів щодо
можливості виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з
випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За таких обставин вирок щодо ОСОБА_1 не може залишатися в
силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий
розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно усунути
зазначені вище недоліки, вжити інших необхідних заходів для
всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи,
дати належну оцінку зібраним у справі доказам і постановити
рішення, яке б відповідало вимогам закону та було б обгрунтованим.
Якщо суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного
злочину, то покарання йому має бути призначене з дотриманням вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки визначене йому покарання
за даним вироком не можна визнати таким, що відповідає ступеню
тяжкості злочину і особі засудженого та є достатнім для його
виправлення і попередження нових злочинів.
Що стосується доводів у касаційному поданні про необхідність
скасування даного вироку і через неправильне застосування судом
кримінального закону, що полягає в неправильній кваліфікації дій
ОСОБА_1 за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за епізодом із
потерпілим ОСОБА_2, то їх слід визнати необгрунтованими.
Визначаючи засудженого винним у вчиненні злочину,
передбаченого зазначеною статтею Кримінального кодексу
( 2341-14 ) (2341-14)
, суд діяв у відповідності із положеннями ст. 275 та
частин 1, 2, 3 ст. 277 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
- у межах зміненого
прокурором під час судового розгляду пред'явленого ОСОБА_1
обвинувачення.
Тому вважати, що суд, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за епізодом
із ОСОБА_2 за ст. 118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, неправильно
застосував кримінальний закон, оскільки, як зазначається у
касаційному поданні прокурора, вказані дії містять склад злочину,
передбачений ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, немає підстав.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання заступника прокурора Донецької області
задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя
Донецької області від 2 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати
через істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального
закону та м'якість призначеного засудженому покарання, а справу
направити на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому
складі суддів.
С У Д Д I:
Цитович М.М. Редька А.I. Шелест М.А.