розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2005 року.

Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 березня 2005 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, раніше судимого, засуджено:

- за ст. 395 КК України (2341-14) на 6 місяців арешту; - за ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 152 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Стягнуто з ОСОБА_1на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_2 - 220 грн.; ОСОБА_3- 1043 грн.; ОСОБА_4 - 110 грн. 85 коп.; ОСОБА_5 - 1146 грн. та ОСОБА_6 - 446 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1змінено, в частині його засудження за статтями 395 та 129 ч. 1 КК України (2341-14) скасовано за відсутністю в його діях складу злочину, за сукупністю злочинів, передбачених статтями 186 ч. 2, 187 ч. 2 та 152 ч. 3 КК України (2341-14) , ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю., в решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком та внесеними до нього змінами, ОСОБА_1визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

30 серпня 2003 року, приблизно о 1-й год., ОСОБА_1, знаходячись в районі прохідної цеху вуглеподачі "Дніпроазот" м. Дніпродзержинська, відкрито заволодів сумкою потерпілої ОСОБА_7, яку зірвав з плеча, заподіявши їй шкоду на загальну суму 130 грн.

2 вересня 2003 року, приблизно о 1-й год., ОСОБА_1, знаходячись на перехресті вулиць Тихої та Богуна м. Дніпродзержинська, із погрозою застосування ножа вчинив напад на потерпілу ОСОБА_2, заволодівши її майном на загальну суму 220 грн.

9 вересня 2003 року, приблизно о 13-й год., ОСОБА_1 повторно, знаходячись в районі насосної станції, що розташована в тупику трамвайного маршруту № 3 м.Дніпродзержинська, із погрозою застосування ножа вчинив напад на потерпілу ОСОБА_5, заволодівши її майном на загальну суму 1611 грн.

15 вересня 2003 року, приблизно о 10-й год., ОСОБА_1 повторно, знаходячись у магазині ПП ОСОБА_3 на АДРЕСА_2, скориставшись відсутністю уваги з боку продавця ОСОБА_9, забіг за прилавок і відкрито заволодів грошима в сумі 700 грн.

22 вересня 2003 року, приблизно о 10-й год. 30 хв., ОСОБА_1 повторно, з магазину "IНФОРМАЦIЯ_2" на АДРЕСА_1, що належить ПП ОСОБА_10, з метою відволікти увагу продавця ОСОБА_11, бризнув їй обличчя речовину з балончика "Терен" та вдарив ногою по голові, після чого відкрито заволодів грошима у сумі 343 грн.

В цей же день, приблизно о 17-год. 30 хв., знаходячись в районі лісопосадки платформи 165 км селища Карнауховка м. Дніпродзержинська, із погрозою застосування ножа, вчинив напад на неповнолітню ОСОБА_6, заволодівши її майном на загальну суму 446 грн.

Після вчинення розбійного нападу, ОСОБА_1, погрожуючи потерпілій ОСОБА_6 ножем та застосовуючи фізичне насильство, поєднане із заподіянням їй легких тілесних ушкоджень, роздягнув, повалив на землю і згвалтував.

У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, за їх змістом, просить судові рішення або скасувати та направити справу на додаткове розслідування, або справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів. При цьому він посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того вказує на те, що справу щодо нього органами досудового слідства сфальсифіковано, під час цього слідства він був позбавлений участі захисника. Засуджений також вказує, що за власною ініціативою суд припинив фіксування судового процесу технічними засобами.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за вказаних обставин підтверджені показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11 таОСОБА_6, які під час досудового слідства впевнено впізнали його як особу, яка вчинила злочини щодо них.

У судовому засідання потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6свої показання підтвердили і показали, що злочини щодо них вчинив ОСОБА_1, бо вони впізнали його як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні (т. 4, а.с. 5-9, 18-22, 24-26). Потерпіла ОСОБА_9 під час попереднього судового засідання також підтвердила, що гроші з магазину відкрито викрав саме ОСОБА_1, якого вона впізнала після його затримання в райвідділі міліції (т. 3, а.с. 90-92, т. 4, а.с. 40).

Показання потерпілих під час досудового та судового слідства є послідовними, об"єктивно підтверджуються даними протоколів очних ставок з ОСОБА_1ом, впізнання ними його особисто та по фотографіях, речовими доказами, а також явкою з повинною і показаннями самого ОСОБА_1 під час досудового слідства як підозрюваного та обвинуваченого (т. 1, а.с., 11, 55-59, 96), в яких він визнавав свою вину у вчиненні ряду вищевказаних злочинів. При цьому, ОСОБА_1 було роз"яснено право на захист, але від участі захисника у справі він добровільно відмовився (т. 1, а.с. 52-54, 91-93), проте в послідуючому його було забезпечено захисником і допит ОСОБА_1 як обвинуваченого та ознайомлення його з матеріалами справи були здійснені слідчим з участю захисника (т.2, а.с. 118, 151-155).

Тому доводи засудженого про те, що справу щодо нього органами досудового слідства сфальсифіковано, досудовим слідством та судом допущено неповноту та однобічність дослідження обставин справи, встановлені фактичні обставини не відповідають висновкам суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки незважаючи на те, що суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) , позбавлений права перевіряти фактичні обставини та їх відповідність висновкам суду, зазначені обставини судом першої інстанції правильно та об"єктивно встановлені послідовними показаннями потерпілих, які підтверджені іншими зібраними у справі доказами, у тому числі показаннями самого ОСОБА_1 під час досудового слідства, які суд ретельно дослідив у судовому засіданні та дав їм оцінку, правильність якої жодних сумнівів у касаційного суду не викликає.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що усі докази в справі зібрані органами досудового слідства у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Даних про те, що на ОСОБА_1 чи інших допитаних у справі осіб здійснювався будь-який незаконний вплив з боку слідчого чи прокурора, у справі немає. Тому доводи засудженого про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи органами досудового слідства колегія суддів вважає надуманими з метою за будь-яких обставин уникнути відповідальності за вчинені злочини або полегшити свою участь.

Злочинні дії засудженого ОСОБА_1правильно кваліфіковані судом за ст.ст. 186 ч. 2, 187 ч. 2 та 152 ч. 3 КК України (2341-14) .

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням тяжкості вчинених злочинів та даних про його особу.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування судових рішень, судом першої інстанції не допущено.

Як видно із протоколів судових засідань, справа щодо ОСОБА_1 в районному суді розглядалася спочатку під головуванням судді Скиби С.А., який заявив собі самовідвід, потім під головуванням судді Литвинчука В.П., якого було усунуто від розгляду справи на підставі п. 2-1 ст. 54 КПК України (1001-05) , а потім під головуванням судді Тюлюнової В.Г. При цьому, якщо під час розгляду справи під головуванням судді Скиби ОСОБА_1 заявив вимогу про повне фіксування судового процесу технічними засобами, яке було задоволено, то під час розгляду справи суддями Литвинчуком та Тюлюновою такої вимоги він не заявляв, незважаючи на те, що йому були роз"яснені його права в судовому засіданні, а після завершення розгляду справи кожним із суддів він знайомився із матеріалами справи. Про те, що ОСОБА_1 під час розгляду справи судом під головуванням судді Тюлюнової В.Г. не заявляв клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, свідчить і його апеляція, в якій про таке порушення з боку суду він не вказував, не говорив про це він і час судового розгляду справи апеляційним судом, де брав безпосередню участь. Тому доводи засудженого про те, що суд за власною ініціативою припинив фіксування судового процесу технічними засобами, всупереч закону проігнорував його вимогу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такої вимоги під час розгляду справи по суті обвинувачення він не заявляв.