розглянула у судовому засіданні 05 вересня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Волинської області від 16 червня 2006 року, яким

уродженець і житель IНФОРМАЦIЯ_1, несудимий, -

засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на 12 років з конфіскацією всього майна;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 14 років з конфіскацією всього

У відповідності із ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно

призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

уродженець і житель м. Луцьк Волинської області,

у відповідності із ст. 89 КК України (2341-14) судимості не має,-

засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на 12 років з конфіскацією всього майна;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 14 років з конфіскацією всього майна.

У відповідності із ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 7970 грн. на відшкодування матеріальної, і 60 000 грн. - моральної шкоди.

Як визнав суд, злочини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були вчинені у м. Луцьку за таких обставин.

Наприкінці лютого 2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3, дізнавшись про те, що у жителя м. Луцьк і сусіда ОСОБА_3 - ОСОБА_4 є значні грошові кошти і цінності, домовились проникнути у квартиру, вбити його та заволодіти його майном.

Увечері 27 лютого 2006 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прибули до буд. АДРЕСА_1, де спав ОСОБА_4. Діючи згідно з планом, ОСОБА_3 став шукати цінності і гроші, а ОСОБА_2 накинув на шию ОСОБА_4 ремінь з тканини, якого взяв заздалегідь, і став душити до тих пір, поки ОСОБА_4 помер. В процесі нападу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заволоділи грошима і майном загиблого загальною вартістю 5090 грн.

На вирок принесено касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, посилаючись на відсутність попередньої змови з ОСОБА_3 на вбивство ОСОБА_4; при призначенні судом покарання не було враховано цілий ряд пом'якшуючих обставин.

Засуджений ОСОБА_3 стверджує, що він попередньо не домовлявся з ОСОБА_2 про вбивство ОСОБА_4, у квартиру потерпілого проникли з метою викрадення майна. З цих підстав просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії із ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) і призначити більш м'яке покарання.

Захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 наводить доводи аналогічного змісту, однак просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Крім того, вважає, що ОСОБА_3 неправильно призначено додаткову міру покарання - конфіскацією майна.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_1, думку прокурора про законність і обгрунтованість вироку, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарг.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються розглянутими у судовому засіданні доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на стадіях досудового і судового слідства визнали факт нападу на потерпілого ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном.

Засуджений ОСОБА_2, зокрема, пояснив, що увечері 27 лютого 2006 року разом із ОСОБА_3 зайшли у квартиру ОСОБА_4, згідно з домовленістю ОСОБА_3 одразу почав шукати гроші, а він, ОСОБА_2, побачивши, що ОСОБА_4 прокидається, накинув на шию потерпілого ремінь і задушив, після чого також став шукати гроші.

ОСОБА_3 не заперечував, що у квартирі ОСОБА_4 діяв узгоджено з ОСОБА_2, який безпосередньо вбив потерпілого.

Суд першої інстанції навів, на думку колегії суддів, достатні доводи про попередню змову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не тільки на розбійний напад, але й умисне вбивство.

Так, ОСОБА_2 під час досудового слідства, а також в судовому засіданні уточнив, що ремінь для удушення потерпілого він взяв заздалегідь, про що знав і ОСОБА_3. Під час задушення ОСОБА_4 у кімнату заходив ОСОБА_3 і запитував: "Ну що, він ще живий?"

Засуджений ОСОБА_3 підтвердив сказане ОСОБА_2.

Наведені дані, які містяться у показаннях ОСОБА_2 і ОСОБА_3, і які стосуються їх підготовчих перед нападом дій і початку вчинення злочинів свідчать, як правильно визнав суд, про наявність попередньої змови на вбивство ОСОБА_4.

Отже, доводи у скаргах засуджених про відсутність в їх діях зазначеної ознаки умисного вбивства слід визнати непереконливими.

Злочинні дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) правильно.

Призначене ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів й даним про їх особу і є достатнім для їх виправлення.

Додаткову міру покарання - конфіскацію майна, - призначено ОСОБА_3 згідно з вимогами закону.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Волинської області від 16 червня 2006 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без зміни.