розглянула в судовому засіданні 31 серпня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 травня 2006 року.

Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 6 лютого 2006 року -

1977 року народження, який судимості не має,

не працював,

засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, за ст. 118 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточне покарання йому призначене у виді 3-х років позбавлення волі; відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

ОСОБА_1 зазначеним вироком суду першої інстанції визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння близько 24-ої години 4 жовтня 2005 року на території домоволодіння по АДРЕСА_1 на грунті неприязних стосунків завдав два удари штик-ножем ОСОБА_2, який від одержаних при цьому поранень помер.

Зазначений штик-ніж, який є холодною зброєю, ОСОБА_1 носив без передбаченого законом дозволу.

Вироком судової палати у кримінальних справах апеляційного Кіровоградської області від 16 травня 2006 року вказаний вирок районного суду у частині кваліфікації дій засудженого та призначення покарання за ст. 118 КК України (2341-14) скасовано і апеляційним судом постановлено свій вирок, яким ОСОБА1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) , та призначено покарання за цим законом у виді 7-ми років позбавлення волі і таке ж покарання йому визначене на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У поданій на вирок апеляційного суду касаційній скарзі засуджений ОСОБА1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції його необгрунтовано визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 та неправильно кваліфіковано його дії за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

Зазначає, що апеляційним судом не було взято до уваги ряд обставин, які могли істотно вплинути на його висновки щодо застосування кримінального закону.

Як випливає із змісту касаційної скарги засудженого, у ній порушується питання про перекваліфікацію його дій із ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора про необгрунтованість скарги й відсутність підстав для скасування чи зміни зазначеного вироку апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 закону про більш тяжкий злочин і з цих підстав правильно скасував вирок суду першої інстанції у частині засудження його за ст. 118 КК та обгрунтовано визнав засудженого винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

Висновок суду у цій частині підтверджується дослідженими у процесі проведення апеляційним судом судового слідства доказами, аналіз яких суд дав у своєму вироці.

Сам ОСОБА_1, як видно із матеріалів справи, визнавав, що він умисно завдав ОСОБА_2 двох ударів штик-ножем.

Його показання у цій частині підтверджуються й іншими доказами у справі і сам цей факт, як і та обставина, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок дій ОСОБА_1, у касаційній скарзі не оспорюються.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він захищався від ОСОБА_2, що той кинувся на нього з розбитою пляшкою, є аналогічним за його змістом твердженням засудженого в судовому засіданні апеляційного суду, які ретельно перевірялися судом і були визнані необгрунтованими.

Цей висновок апеляційний суд переконливо мотивував у вироці і сумніватися у його правильності немає підстав.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про те, що апеляційним судом його необгрунтовано визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 й неправильно кваліфіковано його дії за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) , безпідставні.

З урахуванням того, що, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 умисно і з великою силою завдав штик-ножем два удари ОСОБА_2 у грудну клітку й живіт, пошкодивши йому легеню й печінку, внаслідок чого настала смерть потерпілого, а також ураховуючи, що у справі відсутні об'єктивні дані, які б могли свідчити про суспільно небезпечне посягання з боку ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 (про це є лише твердження засудженого, яке було спростовано), у зв'язку із чим ОСОБА_1 міг перебувати у стані необхідної оборони, але перевищив її межі, слід визнати обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства ОСОБА_2 і правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

Обгрунтованість засудження ОСОБА_1 за носіння холодної зброї та правильність кваліфікації цих його дій за ч. 2 ст. 263 КК України (2341-14) у касаційній скарзі не оспорюються.

Призначене засудженому судом апеляційної інстанції покарання відповідає ступеню тяжкості ним скоєного і його особі.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставами для скасування чи зміни вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1, вивченням матеріалів справи не виявлено.

Керуючись ст. ст. 395 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Вирок судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 травня 2006 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.