розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2006 року.

Цим вироком засуджені:

11 вересня 1988 року народження,

громадянин України, раніше несудимий,

засуджений:

- за ст. 15 ч. 2, ст. 188 ч. 2 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

- за ст. 296 ч. 2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 187 ч. 2 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи чи навчання та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

12 квітня 1987 року народження,

громадянин України, раніше несудимий,

засуджений:

- за ст. 186 ч. 3 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

- за ст. 187 ч. 2 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_2 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи чи навчання та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2006 року вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст. ст. 15 ч. 2, 188 ч. 2 КК України (2341-14) скасовано. а справу провадженням у цій частині закрито.. Iнші зміни у вирок було внесено щодо ОСОБА_3

У даній справі засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, судові рішення щодо яких не оскаржено і на них не внесено касаційне подання прокурора.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.

15 січня 2004 року приблизно о 12 годині ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1 та невстановленою слідством особою намагалися викрасти шляхом демонтажу в галереї автомобільного мосту через р. Дніпро у м. Херсоні 400 м телефонного кабелю, який належав ПП ТОВ "Свєтон" на суму 2400 грн., але довести свій злочинний умисел до кінця не змогли з причин, що не залежали від волі засуджених.

9 лютого 2004 року приблизно о 22 годині ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 проникли до будинку АДРЕСА_1 м. Херсона, де із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заволоділи майном ОСОБА_7.

В ніч на 14 лютого 2004 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок та проявляючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, проникли до АДРЕСА_1 м. Херсона. де пошкодили майно ОСОБА_7, після чого побили ОСОБА_7 та його співмешканку - ОСОБА_8, діючи з винятковим цинізмом, примушував їх вступати у статевий зв'язок та задовольняти статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2, порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень в частині призначеного засудженим покарання, оскільки вважає, що воно є м'яким.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подання, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Вирок суду щодо визначення міри покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

За змістом ст. 372 КПК України (1001-05) невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визначається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Як видно із вироку, висновок про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, суд зробив на підставі показань самих засуджених, інших доказах, яким дана оцінка, що не оспорюється у поданні.

Проте, обираючи засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міру покарання, місцевий суд в достатній мірі не врахував, що вони вчинили умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, заволодівши майном потерпілих на значну суму, що збитки не відшкодовані, що засуджені тривалий час знущалися над потерпілими.

За таких обставин звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) є необгрунтованим та немотивованим і суперечить загальним принципам призначення покарання та вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) .

Таким чином слід визнати, що покарання, визначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є явно несправедливим, не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засуджених.

Отже, оскільки суд визначив покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всупереч вимогам закону, вирок щодо них в цій частині підлягає скасуванню.

Оскільки апеляційний суд не виправив помилку, допущену місцевим судом, то підлягає скасуванню і ухвала апеляційної інстанції.

Якщо при новому розгляді суд дійде висновку про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за аналогічних обставин, визначене їм покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 вересня 2004 року і ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особам винних, внаслідок надмірної м'якості.

Кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суддів.