розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 Вироком Стахановського міського суду Луганської області від

13 грудня 2005 року засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженцям IНФОРМАЦIЯ_2,

раніше судимого:

04.08.1987 р. за ч.3 ст. 117, ч. 2 ст.118 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 10

03.031999 р. за ч. 1 ст. 140 КК України (2341-14)

до позбавлення волі строком на 1 рік

умовно із застосуванням ст.45 КК України (2341-14)

з іспитовим строком 2 роки;

14.12.2001 р. за ч. 2ст. 141, ст. 71 КК України (2341-14)

позбавлення волі строком на 2 роки

25.11.2003 р. за ч. 2 ст. 190 КК України (2341-14) із

застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) до

позбавлення волі строком на 3 роки зі

звільненням від відбування цього покарання

з випробуванням та іспитовим строком

за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 2 роки, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України (2341-14) - до позбавлення волі строком на 3 роки .

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 726 грн.

на відшкодування завданої матеріальної шкоди

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 липня 2004 року, перебуваючи на центральному ринку м. Стаханова та скориставшись тим, що реалізатор ОСОБА_3 відійшов від свого торговельного місця, таємно викрав його сумку з майном, в якій були спортивні брюки, шорти і тремпеля всього на суму 790 грн., що належали ОСОБА_2.

Під час досудового слідства частина викраденого майна була виявлена у засудженого і повернута власнику .

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2006 року зазначений вирок районного суду за апеляцією прокурора скасовано з визначенням засудженому за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, а за сукупністю вироків на підставі ч. 4 ст. 71 КК України (2341-14) - 3 роки 6 місяців позбавлення волі..

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати і справу закрити за недоведеністю його вини у злочині, за який його засуджено, посилаючись на те, що він крадіжки не вчиняв, що покладені в основу вироку докази зібрані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що цивільний позов вирішено бездоказово.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В., вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, вислухавши думку прокурора Кривов"яза Я.I. про скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи дану справу за апеляціями прокурора і засудженого ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що тягне за собою скасування судового рішення.

У відповідності з вимогами ст.ст. 377, 378 КПК України (1001-05) апеляційний суд при розгляді апеляцій у вироку обов"язково мусить зазначити статті, за якими було засуджено особу, формулювання обвинувачення, встановлене судом першої інстанції, короткий зміст апеляцій та мотиви їх задоволення чи відмови, а при зміні обвинувачення, якщо було проведено судове слідство, - його нове формулювання.

За результатами розгляду даної справи апеляційний суд склав вирок, який не містить формулювання обвинувачення, яке визнав міський суд .

Задовольняючи апеляцію прокурора та призначаючи засудженому більш суворе покарання, ніж його визначено вироком суду першої інстанції, апеляційний суд не зазначив чи скасовується таке судове рішення в повному обсязі чи в частині призначення покарання.

Не зважаючи на те, що засуджений ОСОБА_1 не визнавав себе винуватим у крадіжці чужого майна і в своїй апеляції відповідно обгрунтовував свої доводи, посилаючись на сумнівність і суперечність доказів та на не усунення суперечностей судом першої інстанції, у вироку апеляційного суду не зроблено аналізу доказів та не наведено мотивів на спростування апеляції.

Залишаючи апеляцію засудженого без задоволення, суд у вироку обмежився лише посиланням на те, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини розцінюється як його намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки викладені у вироку міського суду докази сумніву не викликають і узгоджуються між собою.

Таке формулювання відмови у задоволенні апеляції засудженого свідчить про те, що суд фактично не розглянув апеляцію засудженого, оскільки не зробив аналізу доказів у справі, на які посилався засуджений в апеляції, та не навів у вироку мотивів прийнятого рішення.

Частина 7 ст. 362 КПК України (1001-05) передбачає, що у випадку проведення судового слідства, апеляційним судом ведеться протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу .

Як видно з матеріалів справи, попередній розгляд даної справи апеляційним судом не проводився, рішення про необхідність проведення судового слідства та його обсяг не приймалося, але протокол судового засідання вівся.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не мотивував своє рішення щодо апеляції засудженого і постановив вирок, який не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.

У зв"язку з цим вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 частково задовольнити.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 12 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду Луганської області .