розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на вирок Апеляційного суду Львівської області від 14 квітня 2006 року щодо них.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1року народження,

уродженку та жительку м. Львова, раніше не судиму,

засуджено за п. п. 4, 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю.

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, уродженку та жительку м. Львова, раніше не судиму,

засуджено за п. п. 4, 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1та ОСОБА_2. на користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівської області по 659 грн. 11 коп. з кожної судових витрат за проведення експертиз.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнано винними і засуджено за те, що вони 25 травня 2005 року в період часу з 22 до 24 години, перебуваючи в помешканні ОСОБА_3. по вулиці АДРЕСА_1у Львові та будучи у стані алкогольного сп'яніння, вчинили за попередньою змовою між собою умисне вбивство ОСОБА_3з особливою жорстокістю та з метою заволодіння її майном.

Як визнав суд, цей злочин засуджені скоїли наступних обставин. Після спільного вживання спиртних напоїв та гадання ОСОБА_3на картах між нею та ОСОБА_1. та потерпілою виникла сварка, яка переросла у бійку. До ОСОБА_1приєдналася і ОСОБА_2., які діючи спільно та узгоджено між собою, повалили потерпілу на ліжко та подолали її опір. Потім ОСОБА_2. сіла на груди ОСОБА_3., затуляючи їй рота та утримуючии руки, а ОСОБА_1. засунула скляну пляшку у статевий орган потерпілої. Продовжуючи діяти з особливою жорстокістю з умислом на умисне вбивство ОСОБА_3., ОСОБА_1. за активного сприяння ОСОБА_2. нанесла потерпілій молотком для відбивання м'яса, ножем, настільною лампою та відкривачкою численні удари по голові та інших частинах тіла, чим заподіяла останній понад тридцять тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі колото-різане поранення шиї з пошкодженням сонної артерії, що спричинило її смерть. Після цього засуджені заволоділи її майном загальною вартістю 287 грн. 50 коп.

У касаційних скаргах:

- засуджена ОСОБА_1. вважає, що її необгрунтовано засуджено за вчинення умисного вбивства, оскільки вона діяла в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок ревнощів. За змістом скарги просить вирок щодо неї змінити, перекваліфікувати її дії на ст.116 КК України (2341-14) та пом'якшити покарання;

- засуджена ОСОБА_2. посилається на те, що висновки суду про доведеність її винуватості в інкримінованому їй злочині грунтуються на доказах, які були отримані під час досудового слідства з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, що суд не взяв до уваги того, що вона особисто ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_3. не спричинила, а тільки була свідком побиття потерпілої засудженою ОСОБА_1. Просить вирок суду в частині її засудження за вчинення умисного вбивства змінити, перекваліфікувавши її дії на норму закону, яка передбачає відповідальність за реально вчинене нею та призначити справедливе покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2., які підтримали свої касаційні скарги, прокурора Яковенко, яка вважала, що вирок належить змінити, оскільки в матеріалах справи немає достатніх доказів про вчинення засудженими вбивства потерпілої з корисливих мотивів, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2. та ОСОБА_1у вчиненні за попередньою змовою між собою умисного вбивства ОСОБА_3. з особливою жорстокістю відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими у судовому засіданні й викладеними у вироку доказами.

Зокрема, згідно з показаннями засуджених, вони прийшли до житла потерпілої щоб та їм погадала на картах, щодо подальшої долі ОСОБА_4. Після віщування ОСОБА_3., що ОСОБА_4буде жити з нею, а не з ОСОБА_1. між останньою та потерпілою виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_1. і ОСОБА_2. стали бити потерпілу. При цьому ОСОБА_2. тримала ОСОБА_3. за руки, а ОСОБА_1., засовувала пляшку в статевий орган потерпілої, наносила в різні частини тіла ОСОБА_3. удари молотком для відбивання м'яса, пляшками, ножем, настільною лампою, відкривачкою.

Крім того, ОСОБА_2. під час досудового слідства, будучи допитаною з участю захисника, у своїх показаннях також підтвердила, що в той час як вона сиділа зверху на потерпілій, затуляючи їй рот та тримаючи її за руки, ОСОБА_1. наносила різними предметами удари ОСОБА_3.

Зазначені показання засуджених, суд обгрунтовано визнав такими, що відповідають іншим доказам у справі і поклав їх в основу вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з останніми.

Так, висновками судово-медичних та імунологічних експертиз підтверджується наявність у потерпілої ОСОБА_3. тілесних ушкоджень, які могли бути спричиненні за вказаних засудженими обставин; крові на виявлених та вилучених з місця скоєння злочину ножі, настільній лампі, молотку, відкривачці, що може походити від потерпілої. Такі ж сліди крові виявлені і на одязі та взутті засуджених, а у ОСОБА_2. ще й на її руках.

Iз показань свідка ОСОБА_5вбачається, що в день вчинення вбивства засуджені йому розповідали, що вони побилися через ревнощі з якоюсь жінкою, що в її побитті ОСОБА_2. допомагала ОСОБА_1. На одязі ОСОБА_1він бачив кров, а у ОСОБА_2 пошкодження руки.

Свідок ОСОБА_4підтвердив, що він дійсно перебував в інтимних стосунках як з ОСОБА_3. так із ОСОБА_1., і останній про це було відомо.

Тому колегія суддів не може погодитися з доводами засудженої ОСОБА_2. про те, що суд безпідставно обгрунтував свої висновки показаннями засуджених на досудовому слідстві, які здобуті нібито з порушенням вимог КПК України (1001-05) . Будь-яких даних, які б свідчили про істотне порушення працівниками слідчих органів норм процесуального закону і були б підставою для скасування вироку, у справі немає.

Колегія суддів приходить до висновку, що показання засуджених на всіх стадіях досудового слідства та судового розгляду були предметом об'єктивної перевірки і ретельного дослідження. Судом з'ясовано всі причини зміни ними показань, їм дано належну оцінку в сукупності з іншими наявними у справі доказами.

Доводи ОСОБА_2. про те, що вона була тільки свідком побиття потерпілої, не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними у вироку доказами.

Безпідставними є і доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1, про вчинення нею вбивства ОСОБА_3. у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло через ревнощі. Так, з протоколу судового засідання вбачається, що засуджена пояснювала свої дії алкогольним сп'янінням.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_4., про його стосунки з ОСОБА_3. ОСОБА_1. довідалася ще в березні 2005 року. Тоді він їх примирив, що спростовує доводи касаційної скарги засудженої щодо несподіваності для неї повідомлення ОСОБА_3.

За висновком судово-психіатричної експертизи, причиною поведінки ОСОБА_1стало насамперед її алкогольне сп'яніння, а не висловлювання потерпілої, вона не перебувала в стані, який міг би бути підставою для юридичного висновку про стан її сильного душевного хвилювання.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до правильного висновку, що дії засуджених були вмотивовані неприязню, що виникла між ними та потерпілою, що, діючи узгоджено, кожна з них виконала саме ту частину обсягу дій, які вони вважали за необхідне здійснити для досягнення спільної мети - вбивства потерпілої з особливою жорстокістю. При цьому вони усвідомлювали, що характер застосованого до неї насильства завдає потерпілій особливих фізичних та моральних страждань.

Отже, кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1. і ОСОБА_2. за п .п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) є правильною, а доводи про необхідність перекваліфікації - необгрунтованими.

Разом з тим суд, кваліфікуючи дії засуджених і за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , у вироку переконливих доказів наявності поряд з особистою неприязню ще й корисливого мотиву умисного вбивства не навів. Немає таких доказів і в матеріалах справи. Крім того, суд не взяв до уваги того, що органи досудового слідства, вважаючи обгрунтованим обвинувачення ОСОБА_1і ОСОБА_2. у вчинені вбивства потерпілої з користі, не знайшли підстав для пред'явлення їм обвинувачення у вчиненні ще й розбійного нападу, що також ставить під сумнів обгрунтованість кваліфікації умисного вбивства з корисливих мотивів.

Враховуючи, що домінуючими мотивами їх дій були вбивство ОСОБА_3. з неприязні за попередньою змовою з особливою жорстокістю, кваліфікація дій ОСОБА_1та ОСОБА_2. за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) підлягає виключенню з вироку, що тягне за собою і виключення рішення суду про конфіскацію майна.

Заволодіння засудженими, майном потерпілої у розмірі - 287 грн. 50 коп. не є кримінально-караним діянням, а тому згідно з чинним законодавством не підлягає окремій кваліфікації.

У зв'язку із зменшенням обсягу обвинувачення, колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання підлягає пом'якшенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

касаційні скарги ОСОБА_1. та ОСОБА_2. задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Львівської області від 14 квітня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2 змінити. Виключити з цього вироку рішення суду про кваліфікацію їх дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) та про призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.