Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Синявського О.Г.,

суддів

Філатова В.М., Буніна О.I.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 9 грудня 2005 року, яким засуджені:

ОСОБА_1,

21 липня 1979 року народження,

громадянин України, раніше несудимий,

- за ст. 365 ч. 2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 186 ч. 2 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади по здійсненню державного контролю строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладено обов'язки; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

ОСОБА_2,

12 червня 1977 року народження,

громадянин України, раніше несудимий,

- за ст. 27 ч. 5, 365 ч. 2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 186 ч. 2 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_2 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

В апеляційній інстанції справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_1, будучи дільничним державним інспектором Південного державного басейнового управління охорони відтворення водних живих ресурсів та регулювання риболовства, виконуючи функції представника влади по здійсненню державного контролю в сфері охорони та використання водних ресурсів, 13 червня 2005 року приблизно о 16 годині, виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, представившись інспектором рибоохорони, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який сприяв перевищенню ним влади шляхом усуненням перешкод з боку потерпілого ОСОБА_3, а саме: долав його опір, викликаний незаконними діями ОСОБА_1 на автодорозі Херсон - Красноперекопськ - Сімферополь поблизу стели "Цюрупинськ", умисно з корисливих спонукань з метою заволодіння виловленими ОСОБА_3 водними живими ресурсами - раками, застосовуючи фізичне насильство, яке виразилося у нанесенні ОСОБА_3 декількох ударів долонею по обличчю та руці, заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, після чого незаконно заволоділи грошовими коштами та іншим майном на загальну суму 115 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2, порушує питання про скасування постановленого щодо засуджених вироку в частині призначеного їм покарання, оскільки вважає, що воно призначено з порушенням вимог закону.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України (1001-05) , підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону.

Як видно із вироку, висновок про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, суд зробив на підставі показань самих засуджених, інших доказах, яким дана оцінка, що не оспорюється у поданні.

Проте вирок підлягає скасуванню, оскільки суд неправильно застосував кримінальний закон.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) визнавши підсудного винуватим у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями Кримінального кодексу (2341-14) чи частинами статей, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) .

Суд же в порушення роз'яснень Пленуму Верховного Суду України призначив ОСОБА_1 додаткове покарання, лише за сукупністю злочинів, що є неприпустимим.

Крім того, суд при призначенні ОСОБА_2 покарання грубо порушив вимоги п. 8 вищевказаної постанови, оскільки фактично застосував вимоги ст. 69 КК України (2341-14) до покарання призначеного за правилами ст. 70 КК України (2341-14) , не застосувавши додаткове покарання засудженому.

Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_2 нижче від найнижчої межі суд в резолютивній частині вироку взагалі не послався на вказану норму закону.

За таких обставин вирок суду щодо засуджених підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 9 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.