У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Паневіна В.О.
суддів
Стрекалова Є.Ф. і Косарєва В.I.
за участю прокурора
Квазнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 15 серпня
2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора,
який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на
ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 червня
2006 року.
Цією ухвалою кримінальну справу щодо
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця та жителя села
IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судимого,
обвинуваченого за ст. 115 ч. 2 п. п. 2, 12 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, -
та
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_3 народження, уродженця та жителя села
IНФОРМАЦIЯ_2,
щодо якого кримінальну справу закрито на підставі ст. 7-3 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
і порушено питання про застосування до нього
примусових заходів виховного характеру, повернуто прокурору
Дніпропетровської області на додаткове розслідування. Одночасно
судом відмовлено прокурору в задоволенні клопотання про поміщення
ОСОБА_2 у приймальник-розподільник для неповнолітніх.
Судом також винесено окрему ухвалу, в якій вказано на
порушення чинного законодавства, що було допущено органами
досудового слідства під час розслідування даної кримінальної
справи.
ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується в тому,
що він 20 грудня 2005 року близько 19-ї години за попередньою
змовою з тринадцятирічним ОСОБА_2 на території амбулаторії,
розташованій по вулиці 40 років Перемоги в селі IНФОРМАЦIЯ_2, під
час сварки, що виникла з ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_4 народження, умисно
вбили останнього.
ОСОБА_2, крім того, за висновком органів досудового слідства,
вчинив суспільно небезпечне діяння - 21 листопада 2005 року разом
з малолітнім ОСОБА_3 проник до домоволодіння ОСОБА_4 і заволодів
чужим майном - мобільним телефоном зі стартовим пакетом загальною
вартістю 500 гривень та грішми в сумі 1800 гривень.
Апеляційний суд Дніпропетровської області повернув справу на
додаткове розслідування у зв'язку з істотним порушенням чинного
законодавства про мову судочинства, оскільки досудове слідство
велося російською мовою, в той час як рідною мовою для ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 є українська. Як встановив суд, ОСОБА_1 і ОСОБА_2
навчалися в україномовній школі, в якій російської мови не
вивчали.
Прокурором, що брав участь у розгляді справи в суді першої
інстанції, подано касаційне подання, в якому порушено питання про
скасування ухвали апеляційного суду від 5 червня 2006 року та
направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора,
органи досудового слідства чинного законодавства не порушили,
оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 побажали, щоб слідство велося
російською мовою. З приводу мови під час досудового слідства ні
ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ні їх захисниками ніяких клопотань з приводу
мови судочинства не заявлялося.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора
Казнадзея В.В., який не підтримав касаційного подання, перевіривши
матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.
Відповідно до вимог ст. 19 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості
населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не
володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується
право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання,
знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною
мовою. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цим
Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його
рідну мову або іншу мову.
Цих вимог закону органи досудового слідства не дотрималися.
Як встановив суд, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають у сільській
місцевості, навчаються в україномовній школі і не вивчали
російської мови, що підтверджено показаннями класного керівника
ОСОБА_5.
Виходячи з цього, суд правильно дійшов висновку про те, що в
даному випадку органи досудового слідства істотно порушили чинне
кримінально-процесуальне законодавство щодо права особи
користуватися рідною мовою та отримувати слідчі документи в
перекладі на українську мову. Таке порушення унеможливлювало
розгляд справи у суді по суті.
Тому колегія суддів вважає, що кримінальну справу щодо
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 направлено на додаткове розслідування з законних
підстав.
Наведені прокурором доводи про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2
володіють російською мовою, власноручно підписували протоколи і
висловлювали бажання, щоб слідство велося російською мовою, не
може бути прийнято до уваги, оскільки зміст записів, здійснених
ними в процесуальних документах власноручно, свідчить про те, що
російською мовою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в достатній мірі не володіють.
Колегія вважає, що відсутність клопотань учасників процесу
про порушення вимог закону про мову судочинства не свідчить про
те, що такого порушення допущено не було.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку
про те, що доводи касаційного подання є необгрунтованими.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційне подання прокурора, який брав участь в розгляді
справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 червня 2006 року
про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на
додаткове розслідування - без зміни.
Судді:
Паневін В.О. Стрекалов Є.Ф. Косарєв В.I.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.