У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Шелеста М.А.
суддів
Самелюка П.О., Кривенди О.В.
розглянула в судовому засіданні 10 серпня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого
ОСОБА_1. на вирок Калінінського районного суду м.Донецька від 6
серпня 2004 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
останній раз судимого в 1999 р. за ст.ст.17,140 ч.2,145 ч.1
КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 3 міс. позбавлення волі,
засуджено:
- за ст.ст.15 ч.3,185 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі;
- за ст.185 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі;
- за ст.185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 місяців
позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1. остаточно визначено покарання - 3 роки 6 місяців
позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2., ОСОБА_3., вирок щодо яких
в касаційному порядку не оскаржується.
Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2.,
ОСОБА_1. і ОСОБА_3. на користь потерпілих: ОСОБА_4- 154 грн.,
ОСОБА_5. - 160 грн., ОСОБА_6. -329 грн., ОСОБА_7. - 70 грн.,
ОСОБА_8. - 205 грн., ОСОБА_9. - 280 грн. на відшкодування
заподіяної матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що
він 30 вересня 2003 року, приблизно о 16 год.45 хв., за
попередньою змовою з ОСОБА_2. і ОСОБА_3. намагалися вчинити
крадіжку майна потерпілої ОСОБА_4 на подвір'ї буд.№АДРЕСА_1 в м.
Донецьку, але свій умисел не довели до кінця з причини, що не
залежала від їх волі.
30 вересня 2003 року, приблизно о 16 год.50 хв., ОСОБА_1. за
попередньою змовою з ОСОБА_2. і ОСОБА_3. з подвір'я буд.№АДРЕСА_1
в м.Донецьку вчинили таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_4,
заподіявши останній шкоди на 138 грн.
31 жовтня 2003 року ОСОБА_1. за попередньою змовою з ОСОБА_3.
та ОСОБА_2. із сарая на подвір"ї буд.№АДРЕСА_1 в м.Донецьку
вчинили таємне викрадення майна ОСОБА_5.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 жовтня
2004 року вирок щодо ОСОБА_9. частково змінено: виключено з фабули
обвинувачення вказівку суду про те, що потерпілій ОСОБА_10. були
заподіяні забійна рана м'яких тканин голови, закрита
черепно-мозкова травма: струс головного мозку.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9. ставить питання про
скасування постановлених судових рішень, оскільки вважає, що
справу щодо нього сфабриковано. Посилається на неповноту та
однобічність досудового і судового слідства, невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм
кримінально-процесуального закону. Стверджує, що на досудовому
слідстві до нього застосовувалися недозволені методи ведення
слідства, внаслідок чого він себе обмовив. Просить справу
направити на додаткове розслідування або пом'якшити йому міру
покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у
задоволенні скарги слід відмовити.
Висновок суду про винність ОСОБА_9. у вчиненні злочину за
обставин, встановлених судом, грунтується на доказах, здобутих у
встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні,
належно оцінених судом, і є обгрунтованим.
Цими доказами, зокрема, є показання самого засудженого на
досудовому слідстві, в яких він повністю визнав себе винним у
вчиненому злочині, показання потерпілої ОСОБА_10. про те, за яких
саме обставин і як ОСОБА_9. іі пограбував,показання свідків
ОСОБА_11.,ОСОБА_12., дані висновку судово-медичної експертизи про
заподіяні потерпілій тілесні ушкодження, інші докази, аналіз яких
дано судом у вироку.
По справі не встановлено даних,які б свідчили про одержання
органами досудового слідства від ОСОБА_9. показань обманним чи
яким-небудь іншим протиправним способом.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені
всі обставини, які б могли мати значення до справи.
Суд всебічно, повно та об"єктивно дослідив усі обставини
справи і з урахуванням сукупності доказів дійшов обгрунтованого
висновку про винність ОСОБА_9. у вчиненні злочину, за який його
засуджено.
Дії засудженого за ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
судом
кваліфіковані правильно.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які
б тягли за собою скасування чи зміну постановлених судових рішень,
не встановлено.
В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що
призначене ОСОБА_9. покарання є необхідним і достатнім для його
виправлення та попередження нових злочинів.
Обираючи ОСОБА_9. міру покарання, суд у повній мірі врахував
як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані, що
характеризують особу засудженого, який раніше притягувався до
кримінальної відповідальності, інші обставини і призначив йому
мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Вважати таке покарання несправедливим внаслідок його
суворості немає підстав.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_9.
відмовити.
Судді:
Редька А.I. Самелюк П.О. Кривенда О.В.