У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого
Шелеста М.А.
суддів
Самелюка П.О., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 серпня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1
на постановлені щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших
судові рішення.
Постановою Київського районного суду м.Донецька від 06
вересня 2004 року
до ОСОБА_5, застосований примусовий захід виховного
характеру у виді попередження,
до ОСОБА_6, та
ОСОБА_7,
IНФОРМАЦIЯ_1,
застосовані примусові заходи виховного
характеру у виді передачі під нагляд батьків.
Вироком Київського районного суду м.Донецька від 16 вересня
2004 року
ОСОБА_2, раніше не судимий,
засуджений за ст.185 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі,
за ст.186 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_3, раніше не судимий,
засуджений за ст.140 ч.2 КК України (1960р. ( 2001-05 ) (2001-05)
) на 2
роки позбавлення волі без конфіскації майна,
за ст.185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі,
за ст.185 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі.
На підстав ст.70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено покарання 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбуття
покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.
ОСОБА_8, раніше не судимий,
засуджений за ст.187 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбуття
покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.
ОСОБА_9, раніше не судимий,
засуджений за ст.189 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі,
за ст.304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі,
за ст.198 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено покарання 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбуття
покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки.
ОСОБА_10, раніше не судимий,
засуджений за ст.185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі,
за ст.185 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено покарання 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75,76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбуття
покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.
ОСОБА_11, раніше не судимий,
засуджений за ст.140 ч.2 КК України (1960р. ( 2001-05 ) (2001-05)
) на 2
роки позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбуття
покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 травня
2005 року постанову Київського районного суду м.Донецька від
06.09.2004 року про застосування до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
примусових заходів виховного характеру змінено.
Виключено з постанови вказівку про вчинення ОСОБА_5.,
ОСОБА_6., ОСОБА_7. злочинів разом і за попередньою змовою з
ОСОБА_11, ОСОБА_12, кримінальна справа щодо яких знаходилася в
провадженні суду.
Вирок Київського районного суду м.Донецька від 16.09.2004
року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11
в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_1скасовано, і в цій
частині справу направлено на новий судовий розгляд.
В іншій частині постанова і вирок суду залишені без зміни.
Постановою Київського районного суду м.Донецька від
06.09.2004 року встановлено, що неповнолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_7
01.02.2001 року у період з 16.00 год. до 17.00 год., за
попередньою змовою, разом з ОСОБА_11 і ОСОБА_12 з метою таємного
викрадення чужого майна проникли до двору будинку АДРЕСА_1, що
належав ОСОБА_1, звідки таємно викрали одну рейку вартістю 115
грн., один металевий куток вартістю 25 грн., заподіявши збитків на
загальну суму 140 грн.
Також ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у період з 19.00 год. до 20.00 год.,
за попередньою змовою, разом з ОСОБА_11 і ОСОБА_12 знов проникли
до будинку ОСОБА_1, звідки таємно викрали дві рейки вартістю 115
грн. і 57 грн., заподіявши збитків на загальну суму 172 грн.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 посилається на
неправильну кваліфікацію дій засуджених, які викрали майно з двору
його будинку, оскільки вважає, що це були два окремі злочини.
Також вважає, що призначене засудженим покарання не відповідає
тяжкості злочину та їх особам внаслідок його мcякості,
безпідставно необгрунтовано застосовано ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. З цих підстав просить судові рішення скасувати і
направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_11, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, наведених у вироку,
підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому
засіданні доказів, а саме - показаннями самих засуджених, даними
протоколу огляду місця події, протоколу відтворення обстановки та
обставин події, іншими доказами.
Доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1,
визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки
перевірялися судами першої і апеляційної інстанції і свого
підтвердження не знайшли.
Викладені у судових рішеннях мотиви про їх безпідставність
колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки ці доводи
спростовуються сукупністю доказів, зібраних по справі.
Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про
правильність висновків суду та повну доведеність винності ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у вчинених злочинах.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й
оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків
суду щодо доведеності винності та кваліфікації дій ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 органами досудового слідства та судом
не допущено.
Що стосується призначеного ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11,
ОСОБА_12 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам
ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Суд врахував як ступінь тяжкості
вчинених ними злочинів, так і дані про їх особи, а також
обставини, що помcякшують покарання. Підстав для пом'якшення
покарання, як про це йдеться у касаційній скарзі, колегія не
знаходить.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду,
відповідно до вимог ст.389 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Відмовити потерпілому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної
скарги.
Судді:
Самелюк П.О. Шелест М.А. Мороз М.А.