Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Ширяївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2004 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 17.10.2002р.

Миколаївським районним судом

Одеської області за ст.ст. 15, 185 ч. 3

КК України на 3 роки позбавлення волі,

звільненого від відбування покарання з

випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -

засуджено:

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно визначено 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 680 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 29 липня 2003 року, приблизно о 2 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, на автодорозі поблизу с. Стрюкове Миколаївського району Одеської області, скоїли напад на ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з метою заволодіння їх майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілих та з погрозою застосування такого насильства, заподіявши двом останнім легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я і заволоділи грошима ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у сумі 22 грн.

Після цього ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 повторно, із застосуванням до ОСОБА_3 насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства незаконно заволоділи транспортним засобом ЗИЛ-130, державний номер НОМЕР_1 вартістю 7000 грн., який належав ОСОБА_3

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на неповноту та односторонність досудового та судового слідства, фальсифікацією показань свідків під час досудового слідства та інші порушення кримінально-процесуального закону, стверджує, що вчинення ним інкримінованих злочинів не доведено, зазначає, що судом не враховані пом’якшуючі обставини, просить, як убачається зі змісту скарги, постановлені щодо нього вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, послідовних, детальних та узгоджених між собою показаннях потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судовому засіданні про обставини вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розбійного нападу на них та заволодіння автомобілем ОСОБА_3, показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час досудового слідства, даних протоколів огляду місця події, добровільної видачі, даних висновків судово-медичних експертиз. Крім того, під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1 та ОСОБА_2 показали, за яких обставин ними були вчинені злочини. Ці показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілих.

Тому доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про необгрунтованість його засудження, які ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції, є безпідставними.

Аналіз усіх доказів дає підстави колегії суддів зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

Покарання ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України. Підстав для пом’якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.