У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Косарева В.I. і Стрекалова Є.Ф.,
за участю прокурора захисника
ОСОБА_4, ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 серпня 2006 року
кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові
рішення.
Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від
21 лютого 2005 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів
судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Чернігівської області від 23 червня 2005 року,
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
згідно ст. 88 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
судимість погашена,
засуджено:
за ст.ст. 15 ч. 2 - 190 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6
років позбавлення волі з конфіскацією майна,
за ст. 209 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним
шляхом,
за ст. 353 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 місяців арешту,
за ст. 364 ч. 2 КК із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права
обіймати посади, пов'язані з виконанням
адміністративно-розпорядчих функцій в органах державної влади,
місцевого самоврядування та суб'єктів підприємництва строком на 2
роки,
за ст. 366 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
адміністративно-розпорядчих функцій в органах державної влади,
місцевого самоврядування та суб'єктів підприємництва строком на 2
роки,
а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років позбавлення волі з позбавленням права
обіймати посади, пов'язані з виконанням
адміністративно-розпорядчих функцій в органах державної влади,
місцевого самоврядування та суб'єктів підприємництва строком на 3
роки, з конфіскацією коштів або іншого майна, здобутих злочинним
шляхом, та з конфіскацією всього належного йому майна.
За ст. 182 ч. 1 КК України(1960року ( 2001-05 ) (2001-05)
) ОСОБА_1
виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 в доход держави в особі
державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на
відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 1 946 428 грн. 44
коп., а також судові витрати у сумі 1 899 грн. 53 коп.
ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, видаючи
себе за IНФОРМАЦIЯ_2 державного підприємства РБП "Автодор",
використовуючи при цьому самовільно виготовлені в червні 1998 року
печатку та кутовий штамп із зображенням Державного гербу України,
маючи умисел заволодіти шляхом шахрайства майном Чорнобильської
атомної електростанції в особливо великому розмірі, за попередньою
змовою з особою, справу щодо якої закрито у зв'язку з її смертю, в
період з 9 березня 2000 року по березень 2002 року укладав з
державними підприємствами ЧАЄС та іншими підрозділами договори,
угоди; складав акти, розрахункові довідки про вартість робіт по
мостам через р. Прип'ять та Дніпро, завищуючи при цьому у зведених
кошторисних розрахунках резервний компенсаційний фонд замовника,
підписував протоколи взаєморозрахунків та інші документи, шляхом
обману створив уявне правове обгрунтування для отримання майна
ЧАЕС в сумі 3135030 грн., у той час як мав підстави для отримання
за ремонтні роботи 915 289 грн. і протиправно заволодів
товарно-матеріальними цінностями, грошовими коштами та векселем
ЧАЕС на загальну суму 2 446 428 грн. 44 коп., отримавши 1 189 875
грн. 70 коп. в оплату за фактично виконані обсяги робіт по ремонту
мостів, а рештою 688 601 грн. 56 коп. він не зміг заволодіти з
незалежних від його волі причин. Одержаними коштами він
розпорядився на свій розсуд, при цьому з отриманих 14 березня 2002
року 180 000 грн. він під виглядом оплати субпідряднику за ремонт
мостів перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Маршал ЛТД" м.
Києва.
У касаційних скаргах і доповненнях до них засуджений ОСОБА_1
та захисник ОСОБА_2 просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати
і справу закрити за п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
- за
відсутністю в його діях складу злочину.
На обгрунтування своїх доводів вони зазначають, що:
- винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів не
доведена,
- висновки суду про завищення "Автодором", яким керував
ОСОБА_1, розміру резервного компенсаційного фонду замовника є
припущеннями, всі роботи по ремонту мостів були виконані в повному
обсязі і замовник не мав до "Автодору" ніяких претензій,
- судово-економічна та судово-бухгалтерські експертизи у
справі проведено з порушенням вимог ст. 197 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, їх висновки зроблені без врахування доплат на те, що
роботи були проведені в зоні відчуження ЧАЕС,
- у справі допущено неповноту та неправильність досудового і
судового слідства, оскільки залишились не задоволеними клопотання
про допит заявлених ними свідків та не проведена додаткова
судово-економічна експертиза, судове слідство з цих питань
апеляційним судом не проведено і їх доводи не перевірено належним
чином,
- допущено порушення права ОСОБА_1 на захист, неправильне
застосування кримінального та істотне порушенням вимог
кримінально-процесуального закону.
У касаційній скарзі захисника ОСОБА_3, який наводить такі ж
самі доводи, що й попередні касатори, ставиться питання про
скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з
направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з допущеною
неповнотою та неправильністю досудового і судового слідства,
неправильним застосуванням кримінального та істотним порушенням
вимог кримінально-процесуального закону .
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_2, який
підтримав доводи касаційних скарг і просив скасувати постановлені
у справі судові рішення, міркування прокурора, який вважав, що
ухвалу апеляційного суду слід скасувати і справу направити на
новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
вони підлягають частковому задоволенню.
Iз матеріалів справи вбачається, що не погоджуючись з
постановленим вироком, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали на
нього апеляції, які
було розглянуто апеляційним судом і залишено без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
в
апеляційній ухвалі має бути зазначена суть апеляції та докладні
мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення
в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через
які апеляцію визнано необгрунтованою.
Проте, апеляційний суд ці вимоги закону належним чином не
виконав.
Як убачається із вироку Ріпкинського районного суду від 21
лютого 2005 року, суд на обгрунтування того, що ОСОБА_1 вчинив
зазначені злочини, навів показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ін. про обставини укладення між
"Автодором" та ЧАЕС договорів та ремонту мостів через р. Прип'ять
і Дніпро, а також висновок судово-економічної і бухгалтерської
експертиз, та послався на договори, акти виконаних робіт та інші
документи.
У поданих на вирок апеляційних скаргах захисників ОСОБА_5 та
ОСОБА_2 детально викладалось, чому вони не погоджуються з
висновками суду першої інстанції про те, що при розрахунку було
завищено розмір резервного компенсаційного фонду замовника, а
також зазначалось, що всі роботи по ремонту мостів були виконані в
повному обсязі і замовник не мав до "Автодору" ніяких претензій.
Тобто, на обгрунтування своїх вимог захисники навели доводи,
які заслуговували на увагу і мали бути ретельно перевірені
апеляційним судом.
Однак, апеляційний суд не виконав вимог закону, розглянувши
справу, доводів апеляцій захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_2 належним
чином не перевірив і, залишаючи їх без задоволення, в ухвалі не
дав на них відповіді, не зазначив підстави, через які вони визнані
необгрунтованими, не спростував їх, а обмежився лише переліченням
показань свідків та документів, які вже наведені у вироку суду
першої інстанції.
При цьому апеляційний суд не дав відповіді на доводи
касаційних скарг про те, що оплата "Автодору" за виконані роботи
була узгоджена із замовником і була договірною, про що зазначено у
самому договорі(обсяг, характер та вартість робіт визначається
динамічною договірною ціною, що погоджується сторонами та підлягає
корекції з огляду на фактичні витрати підрядника) та що навіть
завищення коефіцієнту РКФЗ для наземних і підводних робіт не
свідчить про умисел на викрадення майна, оскільки з цими
розцінками згодився замовник.
Зазначені обставини, а з ними пов'язана обгрунтованість
засудження ОСОБА_1 за всіма зазначеними статтями, дають підстави
вважати, що висновки колегії суддів апеляційного суду про те, що
ОСОБА_1 вчинив зазначені злочини, є суперечливими, дещо
передчасними і не мотивованими, а ухвалу суду - такою, що не
відповідає вимогам ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
З огляду на це та з урахуванням положень ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а
справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді має бути враховано наведене
у даній ухвалі та перевірені доводи апеляцій захисників ОСОБА_5 і
ОСОБА_2, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисників
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і в залежності від установленого повинно бути
прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 частково задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Чернігівської області від 23 червня 2005 року
щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний
розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Судді:
Паневін В.О. Косарєв В.I. Стрекалов Є.Ф.