КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            31.01.2006

                             (Витяг)

     Вінницький районний  суд  Вінницької  області   вироком   від
11 березня 2005 р.  засудив Ш.  за ч.  3 ст. 185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         на
три роки позбавлення волі.  На підставі ст. 75 КК Ш. звільнено від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
Відповідно до ст.  76 КК його зобов'язано:  не виїжджати  за  межі
України    на    постійне    проживання    без    дозволу   органу
кримінально-виконавчої системи,  повідомляти цей орган  про  зміну
місця   проживання,   періодично   з'являтися   для  реєстрації  в
зазначений орган.

     Цим же вироком Ш.  та І.  за ч.  2 ст.  185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         із
застосуванням    ст.    47    КК    звільнено   від   кримінальної
відповідальності  у  зв'язку  з  передачею  на  поруки   колективу
підприємства,  і справу в цій частині закрито.  Постановлено також
стягнути з Ш. та І. на користь підприємства "Бахонецьке" по 2 тис.
40 грн. з кожного.

     В апеляційному порядку вирок не розглядався.

     Ш. визнано винним у тому,  що він 25 грудня 2004 р.  проник у
приміщення майстерні й таємно викрав звідти електродвигун вартістю
500 грн.

     Ш. та І.  визнано винними в тому,  що вони 8 січня 2005 р. за
попередньою   змовою   таємно   викрали    належний    зазначеному
підприємству комплект катків вартістю 4 тис. 80 грн.

     У касаційному  поданні заступник прокурора Вінницької області
порушив питання про скасування вироку  у  зв'язку  з  неправильним
застосуванням  кримінального  закону  та істотним порушенням вимог
кримінально-процесуального закону.

     Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних   справах   Верховного   Суду   України  задовольнила
касаційне подання з таких підстав.

     Згідно зі  ст.  47  КК   ( 2341-14   ) (2341-14)
           від   кримінальної
відповідальності  може бути звільнено з передачею на поруки особу,
яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Ш., як
визнав суд,  вчинив злочини,  передбачені частинами 2 і 3 ст.  185
КК, які відповідно до ст. 12 КК є злочинами як середньої тяжкості,
так і тяжкими.

     Таким чином,  щодо  Ш.  застосовано  ст.  47  КК  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
усупереч вимогам цієї норми.

     Звільняючи Ш.  та І.  від  кримінальної  відповідальності  на
підставі ст.  47 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         у зв'язку з передачею їх на поруки
колективу підприємства,  суд постановив вирок без додержання вимог
ст.  10  КПК  ( 1001-05  ) (1001-05)
        ,  в якій передбачено,  що за наявності
підстав, зазначених у ст. 47 КК, у справах, які надійшли до суду з
обвинувальним   висновком,   суд   у  судовому  засіданні  ухвалює
постанову (а не вирок) про закриття справи.  Крім того, відповідно
до  ст.  327  КПК  ( 1003-05  ) (1003-05)
         вирок може бути обвинувальний або
виправдувальний.  Суд наведених положень не врахував і  постановив
вирок, яким закрив справу, що є істотним порушенням закону.

     За таких   обставин   колегія   суддів   Судової   палати   у
кримінальних справах Верховного  Суду  України  вирок  Вінницького
районного  суду Вінницької області від 11 березня 2005 р.  щодо Ш.

та І. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.