КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            26.01.2006

                             (Витяг)

     Кам'янець-Подільський міськрайонний  суд Хмельницької області
вироком від 5 листопада 2004  р.  засудив  К.  за  ч.  1  ст.  307
КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         на три роки позбавлення волі та на підставі ст.  75
КК  звільнив  її  від  відбування  покарання  з  випробуванням   з
іспитовим строком один рік.

     В апеляційному порядку справа не розглядалася.

     Як визнав  суд,  К.  20  серпня  2004  р.  незаконно збула В.
7 мілілітрів ацетильованого  опію  вагою  у  перерахунку  на  суху
речовину 0,21 грама.

     У касаційному поданні перший заступник прокурора Хмельницької
області порушив питання про скасування вироку і направлення справи
на  новий  судовий  розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального         закону,         істотним          порушенням
кримінально-процесуального   закону   та   м'якістю   призначеного
засудженій покарання.  Він зазначив, що органи досудового слідства
інкримінували К.   ч.   2   ст.  307  КК  ( 2341-14  ) (2341-14)
          за  такою
кваліфікуючою ознакою,  як незаконний збут  особливо  небезпечного
наркотичного  засобу,  однак суд кваліфікував її дії за ч.  1 цієї
статті,  не вмотивувавши своє рішення. Прокурор також зауважив, що
районний суд безпідставно звільнив К. від покарання, оскільки вона
була засуджена за попереднім вироком від  21  березня  2003  р.  і
після відбуття покарання на шлях виправлення не стала.

     Перевіривши матеріали   справи  та  обговоривши  викладені  у
касаційному  поданні  доводи,  колегія  суддів  Судової  палати  у
кримінальних  справах Верховного Суду України задовольнила подання
з таких підстав.

     Як убачається з матеріалів справи, органи досудового слідства
пред'явили К. обвинувачення у незаконному зберіганні з метою збуту
та збуті наркотичних засобів,  вчиненому повторно,  як особі,  яка
раніше  вчинила  один із злочинів,  передбачених статтями 308-310,
312,  314,  315,  317 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        .   Предметом  таких  дій  був
особливо небезпечний наркотичний засіб.

     При перекваліфікації  дії  К.  з  ч.  2  на ч.  1 ст.  307 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
          суд,  обґрунтовуючи  своє  рішення,  у  мотивувальній
частині вироку зазначив,  що оскільки відповідно до п. 1 ст. 89 КК
судимість обвинуваченої погашена,  слід вважати, що вона незаконно
збула наркотичний засіб.  При цьому наявну в діях К.  кваліфікуючу
ознаку злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, - вчинення дій щодо
особливо  небезпечного наркотичного засобу,  що інкримінувалися їй
органами досудового слідства,  суд не  взяв  до  уваги,  порушивши
таким чином вимоги ст. 324 і ст. 334 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
        .

     Враховуючи наведене,   колегія   суддів   Судової   палати  у
кримінальних    справах    Верховного    Суду    України     вирок
Кам'янець-Подільського  міськрайонного  суду  Хмельницької області
від 5 листопада 2004 р.  щодо К.  скасувала і направила справу  на

новий судовий розгляд.