розглянула в судовому засіданні 23 листопада 2017 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2017 року.

Вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2017 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 4 березня 2010 року за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, умовно-достроково звільненого 3 липня 2014 року на невідбутий строк покарання 2 роки 5 місяців 3 дні,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Крім того, вказаним вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 травня 2017 року, приблизно о 00 год. 00 хв., таємно, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, проник до приміщення гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_2, звідки викрав майно потерпілого ОСОБА_3, спричинивши останньому матеріального збитку на загальну суму 1548 грн. 49 коп.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду у зв'язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості. При цьому посилається на те, що судами не враховано у повній мірі особу засудженого та всі пом'якшуючі покарання обставини, в результаті чого йому призначено занадто суворе покарання. Просить застосувати щодо нього положення ст. 75 КК.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, перебуває на обліку лікаря нарколога, на обліку лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, працює. Також, судом враховано конкретні обставини кримінального провадження. Обставиною, яка пом'якшує покарання засудженому судом визнано щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання засудженому в ході судового розгляду не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі і ті на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65- 67, 75 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його суворість, а також підстав для застосування щодо нього положень ст. 75 КК України, про що засуджений зазначає у своїй касаційній скарзі, не вбачається.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу ХII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів (1402-19) від 2 червня 2016 року, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2017 року.