Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шибко Л.В.

суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,

розглянула в судовому засіданні 21 листопада 2017 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2017 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього положень ЗУ Про амністію у 2014 році від 8 квітня 2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2017 року ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2017 року залишено без змін.

ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, звернувся до суду із касаційною скаргою в якій ставить питання про їх скасування.

У касаційній скарзі засуджений посилається на ту обставину, що його було засуджено за вчинення замаху на умисне вбивство, а тому фактично тяжких наслідків не настало, смерть потерпілому заподіяно не було. У зв'язку з чим засуджений вважає, що він є суб'єктом амністії.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Як убачається з копій оскаржуваних судових рішень, вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Частиною 2 статті 4 ЗУ Про застосування амністії в Україні визначено, що амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть.

Також п. є ст. 8 ЗУ Про амністію у 2014 році передбачено, що амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за умисне вбивство.

Разом з тим, згідно з ст. 16 КК України кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. Тобто, особа несе кримінальну відповідальність за замах на злочин так само як і за закінчений злочин.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, дійшли вірного висновку, що засудження ОСОБА_1 саме за вчинення замаху на умисне вбивство не виключає його з переліку осіб, на яких амністія не розповсюджується відповідно до закону.

Враховуючи наведене, місцевий суд, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1, та апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, діяли відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу ХII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів (1402-19) від 2 червня 2016 року, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.