Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Крещенка А. М.,

суддів

Квасневської Н. Д., Пузиревського Є. Б.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2017 року,

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяць із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 цієї статті.

Згідно зі ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. За правилами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, заперечуючи законність вироку та ухвали, скаржник має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для зміни чи скасування оспорюваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Проте, всупереч вимогам ст. 427 КПК у поданій скарзі засудженим не наведено обґрунтування заявленої вимоги про скасування вироку й ухвали і призначення нового розгляду у суді першої інстанції на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з огляду на положення статей 84, 87, 94, 370, 412, 415, 419 КПК в їх взаємозв'язку.

Крім того, вказуючи на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК засуджений не зазначає, які клопотання всупереч ч. 3 ст. 404 цього Кодексу апеляційний суд безпідставно не задовольнив та які доводи апеляційної скарги в порушення 419 КПК (4651-17) належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, п. 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій та статус суддів (1402-19) від 02 червня 2016 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2017 року залишити без руху.

Встановити засудженому п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог суду касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.