Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів: -[1]

головуючого Крижановського В.Я.,

суддів: Вільгушинського М.Й., Слинька С.С.,

при секретарі

судового засідання Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2017 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2016 року щодо засудженого

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого, востаннє - вироком Староміського районного суду м. Вінниці від

17 червня 2009 року за ч. 2 ст. 185 КК України, та із застосуванням ст. 71 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

У касаційній скарзі прокурором викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду, постановленої відносно засудженого

ОСОБА_2, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Доводи мотивовано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання внаслідок м'якості через безпідставне застосування положень ст. 69 КК України. Зазначено про недотримання апеляційним судом й вимог ст. 419 КПК України при прийнятті рішення про пом'якшення покарання.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

26 жовтня 2015 року, приблизно о 15-ій год. 00 хв., ОСОБА_2, знаходячись поблизу магазину по вулиці Соборній, 25, у м. Вінниці, діючи умисно, повторно, незаконно заволодів мопедом Suzuki Lets, державний номерний знак НОМЕР_1, чорного кольору, 1989 року випуску, та в подальшому, приблизно о 18-ій год. 00 хв., неподалік магазину по вулиці Свердлова, у м. Вінниці, продав його ОСОБА_3, спричинивши шкоду потерпілому ОСОБА_4 на суму 5 430 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задоволено частково, вирок суду від 01 листопада 2016 року щодо нього в частині призначеного покарання змінено, за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна. В решті вирок суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, як і кваліфікація дій за вказаним правопорушенням.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через відсутність в ухвалі апеляційного суду належного мотивування застосування положень ст. 69 КК України.

При призначенні покарання судом першої інстанції, обставинами, які пом'якшують покарання, визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та перебування на утриманні ОСОБА_2 двох неповнолітніх дітей.

Разом з тим, додатковими обставинами, що дали суду апеляційної інстанції підстави для призначення покарання нижчого від найнижчої межі, визначеної в санкції частини 2 ст. 289 КК України, визнано перебування сім'ї засудженого ОСОБА_2 у скрутному матеріальному становищі, думку потерпілого щодо пом'якшення покарання та відсутність претензій до останнього, а також стан здоров'я його батьків.

Однак, поза увагою апеляційного суду залишено урахування судом першої інстанції скрутного матеріального становища, відсутності постійного джерела доходу, перебування на його утриманні неповнолітніх дітей та вартості мопеду, яким заволодів ОСОБА_2, як обставин, що стали підставами для призначення основного покарання без застосування додаткового, а саме конфіскації майна.

З урахуванням усіх обставин провадження, вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, які пом'якшують покарання, суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_2 в мінімальних межах вказаної частини статті.

При цьому, апеляційним судом не було належним чином враховано дані про особу засудженого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, та вчинив новий тяжкий корисливий злочин за ознакою повторності. Тобто, маючи не зняту і не погашену у встановленому порядку судимість, знов вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час проведення якого слід проаналізувати всі доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 із наведенням докладних мотивів прийнятого рішення за ними, та за результатами чого постановити законне і обґрунтоване судове рішення, мотивоване належним чином. При цьому за тих самих обставин та даних про особу засудженого, призначене покарання із застосуванням положень ст. 69 КК слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 376, 434, 436, 438 КПК України, суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2016 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Провадження за касаційною скаргою №5-840км 17

Категорія: ч. 2 ст. 289 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Чезганова А. М.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Дедик В. П.

Доповідач в касаційній інстанції: КрижановськийВ.Я.