розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2017 року касаційні скарги прокурора та захисника Прудиуса М.А. в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 6 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250250000373.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_2 громадянку України, раніше не судиму, засуджену за ст. 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 6 березня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Гошовської Ю.М.,

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості, просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.При цьому зазначає, що судом не враховано повною мірою дані, які характеризують особу засудженої, що передбачає врахування судом всіх позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових характеристик особи, які мають кримінально-правове значення.

У касаційній скарзі захисник, не оскаржуючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій засудженої, просить змінити судові рішення, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ОСОБА_6 тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості. При цьому зазначає, що судом першої та апеляційної інстанцій не враховано конкретні обставини справи та в повному обсязі дані про особу засудженої, що, у сукупності, дає підстави для звільнення її від відбування покарання з випробуванням.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 04.01. 2016 в період часу з 6:30 по 9:00 години, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, а саме: золотої каблучки 585 проби, вагою 2,2 грама, яка як їй було достовірно відомо, була викрадена ОСОБА_7 після спричинення смерті ОСОБА_8, отримала вказану каблучку вартістю 2079 грн від ОСОБА_7, після чого вона продовжуючи свої злочинні дії разом з ОСОБА_7 на автомобілі таксі фірми "Студент" з метою подальшого її збуту, проїхала до ломбарду "Благо", що по вул.Тищика, 29 в м.Умань та близько о 09:23 годині, діючи умисно та цілеспрямован, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, збула, а саме: заклала до ломбарду "Благо" золоту каблучку вагою 2,2 грама, завідомо одержану злочинним шляхом, за кошти в сумі 982, 67 грн.

5.01.2016 ОСОБА_6 перебуваючи в м.Одеса в невстановленому досудовим слідством місці та часі, продовжуючи свій злочинний намір, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою подальшого збуту майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, а саме: золотої каблучки та золотого браслету, 585 проби, загальною вагою 12,3 грама, які, як їй було достовірно відомо, були викрадені ОСОБА_7 після спричинення смерті ОСОБА_8, отримала ОСОБА_7 вказану каблучку з браслетом, після чого близько 12:28 години, перебуваючи в приміщенні ПТ "Ломбард пальміра" Джабаров СК І Компанія", що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 95, з метою їх подальшого збуту, заклала до вищевказаного ломбарду золоту каблучку та золотий браслет загальною вагою 12,3 грама, за невстановлені досудовим слідством кошти.

Цього ж дня, 05.01.2016 ОСОБА_6 продовжуючи свій злочинний намір, в невстановленому досудовим слідством місці та часі, перебуваючи в м.Одеса, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою подальшого збуту майна, одержаного завідомо злочинним шляхом, а саме: мобільного телефону "Apple Iphone 5 16 GB" вартістю 14587 грн., який, як їй було достовірно відомо, був викрадений ОСОБА_7 після спричинення смерті ОСОБА_8, отримала від ОСОБА_7 вказаний телефон, після чого заклала вказаний мобільний телефон до ломбарду ПТ "Ломбард " Гроші тут", що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 70 за невстановлену досудовим слідством суму.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційні скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а захисника підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікація її дій в касаційних скаргах не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Разом з тим, доводи касаційної скарги захисника Прудиуса М.А. про те, що засудженій ОСОБА_6 призначене покарання є несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, суди повинні суворо додержуватися вимог цієї норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) тощо. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 200 (v0018700-04) ., № 8 від 12 червня 2009 року (v0008700-09) та № 11 від 6 листопада 2009 року (v0011700-09) ), коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

Санкція ст. 198 КК України містить декілька альтернативних видів покарань і порівняно з таким видом покарання, як позбавлення волі на строк до трьох років, передбачає більш м'які види покарання (арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років).

Призначаючи ОСОБА_6 покарання за вчинений злочин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, урахував тільки щире каяття.

Разом із тим, суд не обговорив і не навів у вироку мотивів про те, чому мети покарання неможливо досягти при застосуванні одного із заходів примусу, передбаченого санкцією частини статті обвинувачення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що вибір покарання, пов'язаного фактично з позбавленням волі, за відсутності обтяжуючих обставин і за наявності інших позитивних даних про особу ОСОБА_6, які залишились поза увагою суду, ухвалено з порушенням вимог матеріального закону, який регламентує умови та підстави його застосування.

Разом із тим, з урахуванням фактичних обставин справи та вищевказаних обставин, на думку колегії суддів, є підстави вважати, що виправлення засудженої та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції її від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

З огляду на викладене вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч.1 ст. 438 КПК України підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів (1402-19) від 2 червня 2016 року колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Касаційну скаргу захисника Прудиуса М.А. задовольнити.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 6 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.