Суддя судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Єленіна Ж.М., розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 27 березня 2013 року за нововиявленими обставинами,

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, вироком Апеляційного суду Полтавської області від 29 грудня 2002 року ОСОБА_2 засуджено за пунктами 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ст. 304, ст. 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України від 27 березня 2017 року вказаний вирок залишено без змін.

Перевіривши матеріали провадження за заявою, колегія суддів дійшла висновку, що заяву необхідно повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.

Ухвалою судді судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ) від 29 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху і встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ятнадцять днів із дня її отримання. Також було роз'яснено, що в разі неусунення недоліків заяви, залишеної без руху, в установлений строк заява повертається особі, яка її подала.

При цьому йому роз'яснювалось, що відповідно до ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі суду і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час удового розгляду та обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.

У межах наданого строку засуджений повторно звернувся до суду касаційної інстанції, проте вказаних в ухвалі недоліків не усунув. Так, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу (долучивши при цьому ухвалу ВССУ від 29 вересня 2017 року про залишення його заяви без руху) в якій вказує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону при винесенні вироку та ухвали, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення його права на захист. При цьому не наводить обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, вичерпний перелік яких зазначено у ч. 2 ст. 459 КПК.

Крім того, оскільки кримінальна справа за касаційною скаргою ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 29 грудня 2002 року розглядалась у Верховному Суді України (який до набрання чинності Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (2453-17) "Про судоустрій і статус суддів" виконував функції суду касаційної інстанції) в касаційному порядку, право на касаційне оскарження зазначеного судового рішення засуджений уже використовував у порядку та у строки, які встановлено нормами КПК 1960 (1001-05) року. Можливості повторного розгляду кримінальної справи за касаційною скаргою від однієї і тієї ж особи на те саме судове рішення, а також можливості оскарження до ВССУ ухвали касаційного суду нормами вищезазначеного Кодексу не передбачено. Отже, зазначена у скарзі вимога про перегляд вироку апеляційного суду виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції за наслідками розгляду заяви за нововиявленими обставинами.

Також суд касаційної інстанції звертає увагу ОСОБА_2, що ВССУ не розглядає клопотань про відновлення строку на касаційне оскарження судових рішень постановлених у порядку КПК 1960 (1001-05) року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що заяву необхідно повернути особі, яка її подала, оскільки відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429, ч. 3 ст. 464 КПК у разі, якщо особа не усунула недоліків заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку залишено без руху, в установлений строк, то заява повертається.