Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Крижановського В.Я., Суржка А.В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Подільського районного суду м. Києва від 3 квітня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 4 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016100070006037 щодо ОСОБА_1,

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 3 квітня 2017 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого, засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк на 3 роки.

Крім того, вказаним вироком вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 4 вересня 2017 року вирок районного суду залишено без змін.

Як вбачається з копій судових рішень ОСОБА_1 засуджено за те, що 27 вересня 2016 року приблизно першої години ночі ОСОБА_1 перебував за місцем своєї роботи за адресою: м. Київ, проспект Правди, 31-А, на території підземного паркінгу, всередині якого розташована автомийка, на якій він неофіційно працевлаштований на посаді мийника, де розпивав алкогольні напої разом з іншою особою.

Після вживання алкогольних напоїв, засуджений, помітив автомобіль маркиTOYOTA CAMRY, р.н. НОМЕР_3, належний ОСОБА_2, який той 26 вересня 2016 року залишив на території автомийки для виконання мийних робіт та передав ключі від автомобіля ОСОБА_1, щоб той, після закінчення мийних робіт переставив автомобіль до гаражного боксу на території підземного паркінгу. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом з метою його використання у власних цілях.

ОСОБА_1, як співробітник автомийки, скориставшись можливістю безперешкодного доступу до ключів від автомобіля, що знаходились у сейфі, який розташований у підсобному приміщенні працівників автомийки за адресою: м. Київ, проспект. Правди, 31-А, взяв ключі від вказаного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел та знаючи, що не має законного права на керування зазначеним транспортним засобом, 27 вересня 2016 року приблизно о 3 год 10 хв, ОСОБА_1,, підійшов до припаркованого на стоянці паркінгу автомобіля TOYOTA CAMRY, р.н. НОМЕР_3, за допомогою ключа відчинив автомобіль, сів за кермо, запустив двигун та розпочав рух за межі території підземного паркінгу, вилучивши таким чином автомобіль з володіння власника, всупереч його волі.

В подальшому, ОСОБА_1, перебуваючи за кермом автомобіля TOYOTA CAMRY, р.н. НОМЕР_3, рухаючись по проїжджій частині Великої Кільцевої дороги на ділянці за 300 метрів до КП Гостомель, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого допустив зіткнення з бетонним відбійником, від якого автомобіль TOYOTA CAMRY зазнав значних механічних пошкоджень, чим спричинив власнику цього автомобіля матеріальні збитки на суму 366494,60 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскільки призначене ОСОБА_1 покарання вважає занадто м'яким. Крім того, призначення покарання із застосуванням ст. 69 та 75 КК України прокурор вважає неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На його думку суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам прокурора.

Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі та надані до скарги копії судових рішень, касаційний суд дійшов висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується призначеного покарання, яке на думку прокурора є несправедливим, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції взяв до уваги, що вчинений злочин відноситься до особливо тяжких злочинів, вчинення злочину вперше, особу засудженого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його негативне ставлення до вчиненого. Також, при призначенні покарання судом враховано, що потерпілий не має жодних претензій до ОСОБА_1

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1., згідно зі ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі та прийшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та можливість його звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з визначенням іспитового строку.

Що стосується доводів прокурора про неналежну оцінку доводів апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою, а також надати мотивовані відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався

Апеляційний розгляд кримінального провадження проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Всі доводи апеляції прокурора належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано змістовні відповіді.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставою для скасування судового рішення щодо ОСОБА_1 у касаційній скарзі прокурора не зазначено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити прокурору у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Подільського районного суду м. Києва від 3 квітня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 4 вересня 2017 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.