розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2017 року касаційну скаргу захисника Шаповал О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100090007174.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року, засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Вироком Апеляційного суду м.Києва від 9 лютого 2017 року вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасовано та призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 12 серпня 2015 року по 23 грудня 2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника Шаповала О.В.,

потерпілого ОСОБА_7,

У касаційній скарзі захисник Шаповал О.В. просить змінити вирок апеляційного суду відносно ОСОБА_6, посилаючись невідповідність призначеного покарання ОСОБА_6 тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості . При цьому зазначає, що апеляційним судом не враховано конкретні обставини справи та в повному обсязі дані про особу засудженого, що, у сукупності, дає підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 24.07.2015 біля 20:30, перебуваючи в м.Києві по проспекту Повітрофлотському, 52, на грунті конфлікту, що виник раптово з раніше незнайомим йому ОСОБА_7 з метою спричинення тілесних ушкоджень, ножем наніс удар в область грудної клітини, умисно спричинивши ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судове рішення без зміни, думку захисника, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, думку потерпілого, який підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних і перевірених у судовому засіданні доказах та в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника Шаповал О.В. про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок його суворості, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_6 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, апеляційний суд, як вбачається з вироку, виходив не лише з ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, але й відповідно до вимог ст.ст. 65, 66 КК України врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, які були встановлені судом першої інстанції, а також конкретні обставини справи, мету й мотиви, яким керувався ОСОБА_6 при вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та дані про його особу, щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Водночас апеляційний суд правильно зазначив, що ОСОБА_6 заподіяв тяжке тілесне ушкодження застосовуючи ніж, яким заподіяв потерпілому колото-різане поранення грудної клітки з явищами гемопневмотораксу та непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки, відповідно до даних висновку судово-психіатричного експерта № 26 від 03.11.2015, ОСОБА_6 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, стан ремісії, у період часу до якого відноситься діяння, у вчиненні якого він підозрюється, страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, стан ремісії за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на даний час ОСОБА_6 за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

З огляду на викладене апеляційний суд з наведенням у своєму рішенні докладних мотивів обґрунтовано скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання та ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання, яке передбачено санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, як мінімальне.

Отже, призначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, всім обставинам справи і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України відсутні.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів (1402-19) від 2 червня 2016 року, колегія суддів