розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Головченка Г. А. на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року,

За вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Городище Черкаської області, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1, раніше судимого вироком цього ж суду від 27 жовтня 2016 року до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді арешту на строк 2 місяці 12 днів.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи засудженим вироком Городищенського районного суду від 27 жовтня 2016 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин та ознайомленим із порядком та умовами відбування покарання, а також попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання та, маючи реальну можливість його виконати, умисно, шляхом ігнорування вимог органів кримінально-виконавчої інспекції, у період часу з 23 по 31 січня 2017 року відпрацював лише 4 години громадських робіт, та не з'явився для виконання іншої частини громадських робіт без будь яких поважних причин.

У касаційній скарзі засуджений та його захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушують питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог стверджують про порушення місцевим судом вимог ст. 349 КПК України, оскільки сторонам кримінального провадження не було роз'яснено наслідки застосування цієї норми, зазначають, що місцевий суд не прийняв процесуального рішення про відмову обвинуваченого від захисника, а апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України свою ухвалу належним чином не мотивував.

Перевіривши касаційну скаргу з доповненням, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Як убачається з копій судових рішень, доводи касаційної скарги засудженого та його захисника були предметом перевірки судом апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд визнав їх необґрунтованими.

При цьому в процесі апеляційного розгляду кримінального провадження було досліджено технічний запис фіксації судового засідання, зазначив про те, що будь яких клопотань обвинуваченим щодо залучення захисника не надходило, ОСОБА_1 було роз'яснено суть пред'явленого обвинувачення, і він визнав свою вину повністю та погодився на спрощений порядок дослідження доказів, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України, а також погодився з неможливістю оскарження ним фактичних обставин доказами, які не досліджувалися в суді першої інстанції.

У колегії суддів немає підстав не довіряти даним висновкам суду апеляційної інстанції, а переконливих доводів щодо їх спростування у касаційній скарзі засудженого та його захисника не наведено.

Водночас ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить мотиви, з яких суд виходив при її постановленні, положення закону, яким він керувався, а також підстави, з яких апеляційна скарга визнана необґрунтованою.

З огляду на викладене, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Головченка Г. А. на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1.