розглянула в судовому засіданні 13 листопада 2017 року в м. Києві касаційну скаргу захисника Працюка В.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2017 року.

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Красятичі Поліського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Іванківського районного суду Київської області від 19 серпня 2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Крім того, вказаним вироком засуджено ОСОБА_3 судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 11 грудня 2016 року, приблизно о 12 год. 30 хв., умисно, таємно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, проникнувши до приміщення будинку АДРЕСА_2, викрав майно потерпілого ОСОБА_4, заподіявши йому матеріальну шкоду на загальну суму 2600 грн.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості. При цьому посилається на те, що судами не враховано у повній мірі особу засудженого та обставини вчинення злочину, в результаті чого засудженому призначено занадто суворе покарання. Просить застосувати щодо ОСОБА_2 положення ст. 69, ст. 75 КК України, не позбавляючи волі останнього.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги захисника про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання та незастосування положень ст. 69, ст. 75 КК України, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_2 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що засуджений вчинив злочин в період іспитового строку, раніше судимий, характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює та не навчається. Також, судом враховано конкретні обставини кримінального провадження. Обставинами, які пом'якшують покарання засудженому, судом визнано щире каяття та вчинення злочину у неповнолітньому віці. Обставин, які обтяжують покарання засудженому, в ході судового розгляду не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі і ті на які захисник посилається у своїй касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України без застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України.

На думку колегії суддів, суд, призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання, вимог статей 65- 67, 69 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_2 покарання явно несправедливим через його суворість, про що захисник зазначає у своїй касаційній скарзі, не вбачається. Як і не вбачається підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу ХII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) від 2 червня 2016 року, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Працюка В.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2017 року.