розглянула в судовому засіданні в м. Києві 09 листопада 2017 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010009896 за касаційною скаргою захисника Мошко М.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 09 грудня 2016 року.

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Борзна Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ст. 128 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених положеннями ст. 76 КК України.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої в рахунок відшкодування: матеріальної шкоди - 3069 грн. 76 коп.; моральної шкоди - 2000 грн., а всього - 5069 грн. 76 коп.

Задоволено частково позов ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн..

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у справі.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 09 грудня 2016 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким призначено ОСОБА_2 покарання за ст. 128 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження.

08 грудня 2015 року, близько 22 год., ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину Гастроном Забарівка, що по вул. Нафтовиків, 3-А м. Чернігова, в ході конфлікту із ОСОБА_4, внаслідок злочинної недбалості, не розрахувавши своєї сили та стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_4, наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя та один удар кулаком лівої руки в область грудей, від чого останній впав на асфальтову поверхню та вдарився об неї потиличною ділянкою голови, отримавши тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1226 від 21.01.2016 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись з призначеним ОСОБА_2 покаранням, просить змінити вирок апеляційного суду і призначити засудженому ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що з огляду на наявні у справі дані про особу засудженого, призначене судом апеляційної інстанції покарання є таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості.

В запереченнях на касаційну скаргу, представник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат Кручек О.О. просила її залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ст. 128 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_2 та приймаючи рішення про звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника Мошко М.М. в інтересах засудженого, представника потерпілих адвоката Кручек О.О. і прокурора, апеляційний суд частково погодився з доводами апеляційних скарг потерпілих адвоката Кручек О.О. та прокурора. Апеляційний суд вказав, що призначаючи ОСОБА_2 покарання місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, визнав обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, виклик обвинуваченим швидкої допомоги безпосередньо після вчинення злочину, а також обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у станіалкогольного сп'яніння. Зваживши на всі наведені обставини у їх сукупності, суд обґрунтовано призначив покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 128 КК України.

Водночас, апеляційний суд констатував, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про необхідність звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України не врахував наслідків, які настали для здоров'я потерпілого від завданого кримінального правопорушення, факт лише частково відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому, а також не врахування думки потерпілих та їх представників, які наполягали на призначенні обвинуваченому покарання, яке необхідно відбувати реально.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання не сприятиме його виправленню та попередженню вчиненню нових злочинів.

З висновками суду апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_2 покарання погоджується і суд касаційної інстанції, в зв'язку з чим, твердження в касаційній скарзі про наявність достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, які до того ж були враховані судом при обранні виду та розміру передбаченого ст. 128 КК України заходу примусу і постановленні свого вироку в цій частині, колегія суддів вважає непереконливими.

Покарання, призначене ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) № 1402-VIIІ від 02 червня 2016 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Мошко М.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 09 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.