розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №1201208029000033 за касаційними скаргами прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та є процесуальним прокурором у кримінальному провадженні, та цивільного позивача - в.о. голови правління Кредитної спілки Мелон ОСОБА_1 на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року,

прокурора Ємця І.І.,

захисника Никоненко І.С.,

вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку

с. Юрковка Звенігородського району Черкаської

області, громадянку України, мешканку

АДРЕСА_1, відповідно до статті 89 КК України є такою, що судимості не мала,

засуджено за:

- частиною 2 статті 191 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю на строк 1 рік;

- частиною 3 статті 191 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю на строк 2 роки;

- частиною 4 статті 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю на строк 3 роки;

На підставі статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі стром на 5 років з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю на строк 3 роки.

Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням обов'язку, передбаченого пунктом 1 частини 1 статі 76 цього Кодексу.

На підставі статті 77 КК України призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю на строк 3 роки визначено до самостійного і реального виконання.

Ухвалено запобіжний захід у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_3 залишити незмінним до набрання вироком законної сили.

Ухвалено ОСОБА_3 визнати невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 191 КК України по епізодам від 23 серпня 2011 року потерпіла ОСОБА_4, від 14 жовтня 2011 року та 19 листопада 2011 року потерпіла ОСОБА_5; частиною 2 статті 190 КК, та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення нею вказаних кримінальних правопорушень на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КК України.

Також, ухвалено залишити без розгляду цивільний позов ОСОБА_6 від 18 квітня 2012 року на суму 30000 грн матеріальної шкоди та 10000 грн моральної шкоди; ОСОБА_7, КС Мелон на суму 845997,14 грн, ОСОБА_8 Задоволено частково цивільні позови ОСОБА_6 від 02 листопада 2012 року, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, КС Мелон. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 13340 грн та моральної шкоди 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду 66567 грн та моральнк шкоду 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду 18880,94 грн та моральну шкоду 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду 43346,25 грн та моральну шкоду 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС Мелон матеріальну шкоду 133127,59 грн за позовом на суму 181348,74 грн. В задоволенні іншої частини позовів ОСОБА_6 від 02 листопада 2012 року, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, КС Мелон відмовлено. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 задоволено повністю та з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду у розмірі 40000 грн.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

Згідно з вироком, ОСОБА_3 визнано винуватою і засуджено за наступних обставин.

07 липня 2009 року в денний час, ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка здійснює адміністративно-господарські функції, займаючи посаду керівника Михайлівського відділення кредитної спілки Мелон, згідно наказу голови правління кредитної спілки Мелон № 8/К від 02 березня 2009 року, на яку покладена повна матеріальна відповідальність, перебуваючи у приміщенні кредитної спілки Мелон, що розташовано за адресою: Запорізька область смт Михайлівка, пров. Лікарняний, 3, зловживаючи службовим становищем, з метою привласнення грошових коштів ОСОБА_12, прийняла від останньої грошові кошти у сумі 40000 грн в якості внеску на депозитний рахунок Стабільний згідно договору № 3 від 07 липня 2009 року, в підтвердження чого, видала ОСОБА_12 квитанцію до прибуткового касового ордеру без номеру від 07 липня 2009 року невстановленого зразка, але заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 та до каси Михайлівського відділення кредитної спілки Мелон їх не вносила, чим завдала ОСОБА_12 майнову шкоду на зазначену суму.

17 січня 2011 року, 27 липня 2011 року, 04 серпня 2011 року ОСОБА_3, діючи повторно, привласнила грошові кошти на загальну суму 43346,25 грн, належні ОСОБА_10, шляхом зазначення неправдивих відомостей до видаткових касових ордерів про повернення йому внесків згідно з депозитним договором, укладеного з КС Мелон. 17 січня 2011 року ОСОБА_3 аналогічним чином привласнила кошти ОСОБА_9 на суму 66567 грн і ОСОБА_6 на суму 13340 грн. 26 квітня 2011 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_13 грошові кошти для здійснення виплати за кредитним договором, однак до каси кредитної спілки у повному обсязі їх не внесла, частину із них у сумі 768,68 грн привласнила на свою користь, 30 квітня 2011 року аналогічним чином обернула на свою користь кошти ОСОБА_14 у сумі 720 грн, 28 липня 2011 року ОСОБА_15 у сумі 560 грн, 07 серпня 2011 року - ОСОБА_16 у сумі 560 грн, 05 вересня 2011 року - ОСОБА_17 у сумі 10165 грн, 07 вересня 2011 року - ОСОБА_7 у сумі 1650 грн, 03 жовтня 2011 року - ОСОБА_18 у сумі 3000 грн, 05 жовтня 2011 року - ОСОБА_16 у сумі 560 грн, 04 листопада 2011 року - ОСОБА_7 у сумі 1500 грн, 14 листопада 2011 року - ОСОБА_13 - у сумі 560 грн, у грудні 2011 року - ОСОБА_18 у сумі 300 грн.

Крім цього, ОСОБА_3, діючи повторно, у період часу з 28 липня 2011 року по 01 грудня 2011 року привласнила грошові кошти з каси Михайлівського відділення Кредитної спілки Мелон на загальну суму 133127,59 грн, тобто у великих розмірах, що було виявлено при проведенні інвентаризації.

Крім того, відповідно до остаточної редакції обвинувального акту, затвердженого прокурором Михайлівського району Хівричем Р.М. 12 червня 2015 року (т. 7 а.с. 66-75), ОСОБА_3 обвинувачувалась у кримінальних правопорушеннях, вчинених при наступних обставинах.

Так, 28 грудня 2009 року ОСОБА_3, діючи повторно, з умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману, прийняла від знайомої ОСОБА_19 грошові кошти у сумі 10000 грн, для розміщення у якості депозитного внеску у КС Мелон, однак на депозит їх не помістила, натомість з метою приховання злочину повернула останній кошти у сумі 6200 грн, обернувши на власну користь 3800 грн, чим завдала потерпілій майнову шкоду на цю суму.

Також, 23 серпня 2011 року ОСОБА_3, зловживаючи службовим становищем, діючи повторно, отримала від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 1322,88 грн для оплати за кредитний договір, однак до каси спілки їх не внесла, обернувши зазначену суму на власну користь. Також, 14 жовтня 2011 року та 19 листопада 2011 року ОСОБА_3 аналогічним чином привласнила грошові кошти ОСОБА_5 на загальну суму 2230 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Висновкам суду касаційної інстанції слугувало формальність апеляційного розгляду кримінального провадження, що мало прояв у дублюванні висновків суду першої інстанції без надання оцінки конкретним доводам апеляційних скарг учасників процесу, а також того, що судом апеляційної інстанції не наведено належних доводів на спростування законності чи незаконності вироку суду та вважалося недостатньо обґрунтованим залишення скарги прокурора без задоволення, у тому числі щодо м'якості призначеного ОСОБА_3 покарання та неправильне застосування статті 75 КК України.

Разом з цим, суду апеляційної інстанції надано вказівку про належну перевірку при новому апеляційному розгляді доводів апеляційних скарг ОСОБА_3, прокурора, потерпілих і цивільного позивача, вирішення питання про дослідження зазначених в апеляційних скаргах доказів відповідно до вимог статті 404 КПК України, тощо. А у разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_3 визнано винуватою, то вважати призначене останній покарання із застосуванням статті 75 КК України м'яким.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року в частині визнання ОСОБА_3 винуватою та засудження за частиною 3 статті 191 КК України змінено.

Постановлено виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку вказівки суду про визнання ОСОБА_3 винуватою та засудження за частиною 3 статті 191 КК України за епізодами вчинення вказаних кримінальних правопорушень 26 квітня 2011 року у відношенні потерпілої ОСОБА_13, 30 квітня 2011 року - потерпілої ОСОБА_14, 28 липня 2011 року - потерпілої ОСОБА_15, від 07 серпня 2011 року - потерпілої ОСОБА_16, від 05 вересня 2011 року потерпілої ОСОБА_17, від 07 вересня 2011 року потерпілої ОСОБА_7, від 03 жовтня 2011 року потерпілої ОСОБА_18, від 05 жовтня 2011 року потерпілої ОСОБА_16, від 04 листопада 2011 року потерпілої ОСОБА_7, від 14 листопада 2011 року потерпілої ОСОБА_13, у грудні 2011 року потерпілої ОСОБА_18

Також, виключено з мотивувальної частини вироку вказівки суду, як на докази вини ОСОБА_3 на показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31,ОСОБА_32, ОСОБА_33

Вирок суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання змінено.

Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженою:

- за частиною 2 статті 191 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю, на строк один рік;

- за частиною 3 статті 191 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю, на строк два роки;

- за частиною 4 статті 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю, на строк три роки.

На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками та фінансовою діяльністю, на строк три роки.

Відповідно до статті 79 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі на п'ять років з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 3 (три) роки.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

У відповідності до статті 77 КК України призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими обов'язками або фінансовою діяльністю на строк 3 (три) роки визначено до самостійного та реального виконання.

Вирок суду в частині вирішення цивільних позовів, а саме в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 у відшкодування майнової шкоди - 66567 грн та моральної шкоди - 1000 грн, ОСОБА_10 у відшкодування майнової шкоди - 18880,94 грн та моральної шкоди - 1000 грн, ОСОБА_11 у відшкодування майнової шкоди - 43346,25 грн та моральної шкоди - 1000 грн, скасовано та в цій частині призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання та тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції здійснено виключення ряду епізодів злочинної діяльності без дослідження доказів та належного вмотивування, а приймаючи рішення про зміну вироку суд першої інстанції при виключенні таких епізодів не відобразив у резолютивній частині остаточного рішення, що позбавляє сприйняттю про засудження або виправдання ОСОБА_3 за цими епізодами. Також, прокурор не погоджується з мотивами прийнятого рішення судом апеляційної інстанції при виключенні ряду епізодів злочинної діяльності ОСОБА_3

Крім того, прокурор вважає безпідставним та несправедливим розмір визначеного покарання у мінімальному розмірі, форму відбування покарання на підставі статті 79 КК України, а також звертає увагу на наявність підстав до застосування принципу повного чи часткового складання покарань за сукупністю злочинів, що у подальшому виключить застосування статті 79 КК України.

У касаційних скаргах цивільний позивач - в.о. голови правління КС Мелон ОСОБА_1 ставить вимогу про зміну вироку суду першої інстанції в частині залишення позовів без розгляду, задовольнити цивільні позови КС Мелон до ОСОБА_3 у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 на користь КС Мелон 181348,74 грн та 845997,14 грн матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Зі змісту касаційних скарг вбачається незгода цивільного позивача з постановленими у кримінальному провадженні рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, вказується на те, що судами безпідставно стягнуто лише суми, якими ОСОБА_3 заволоділа, тоді як безпідставно відмовлено у стягненні недоотриманих сум кредитної спілки та вкладників, а також на повторність порушень вимог закону під час апеляційного розгляду після касаційного розгляду кримінального провадження. Зазначається і про те, що суд апеляційної інстанції повинен був змінити вирок суду першої інстанції, розглянути цивільні позови кредитної спілки та задовольнити їх.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги цивільного позивача, доводи захисника, котрий заперечував проти задоволення касаційних скарг прокурора та цивільного позивача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як убачається з касаційних скаргах, прокурор вважає недотримання судом апеляційної інстанції безпосередності дослідження доказів у кримінальному провадженні, не погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції виправдання засудженої за окремими епізодами злочинної діяльності, неконкретності резолютивної частини ухвали, несправедливо визначеної міри покарання, застосування принципу призначення покарання за сукупністю злочинів та безпідставно визначеної засудженій форми відбування покарання.

В свою чергу, цивільним позивачем - в.о. голови правління Кредитної спілки Мелон ОСОБА_1 зазначається, що у судів першої та апеляційної інстанцій були всі підстави для задоволення позовних вимог кредитної спілки та допущення судом апеляційної інстанції повторно помилок під час нового апеляційного розгляду, через які скасовано попереднє рішення апеляційного суду.

Однак, перевіркою матеріалів кримінального провадження вказані твердження не підтвердилися, а тому колегія суддів визнає їх неспроможними за таких підстав.

Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що судом першої інстанції ОСОБА_3 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 191 КК України по епізодам від 23 серпня 2011 року потерпіла ОСОБА_4, від 14 жовтня 2011 року та 19 листопада 2011 року потерпіла ОСОБА_5; частиною 2 статті 190 КК України щодо ОСОБА_8, та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення нею вказаних кримінальних правопорушень на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, що всупереч вимогам статті 92 КПК України під час досудового розслідування не було встановлено, а прокурором в ході розгляду кримінального провадження не наведено доказів, які б забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Під час повторного апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції вважав недоведеним обвинувачення за епізодами від 26 квітня 2011 року щодо потерпілої ОСОБА_13, 30 квітня 2011 року - потерпілої ОСОБА_14, 27 липня 2011 року - потерпілої ОСОБА_15, від 07 серпня 2011 року - потерпілої ОСОБА_16, від 05 вересня 2011 року - ОСОБА_17, від 07 вересня 2011 року - ОСОБА_7, від 03 жовтня 2011 року потерпілої ОСОБА_18, від 05 жовтня 2011 року потерпілої ОСОБА_16, від 04 листопада 2011 року потерпілої ОСОБА_7, від 14 листопада 2011 року потерпілої ОСОБА_13, у грудні 2011 року потерпілої ОСОБА_18

Зокрема, вказано на недостатність доказів для доведення всіх обставин у відповідності до статті 91 КПК України, а лише, окрім іншого, перебування вказаних осіб у цивільно-правових відносинах з кредитною спілкою внаслідок укладання споживчого кредиту, визнання та внесення коштів через ОСОБА_3 за обставин обвинувачення потерпілими не особою, з якою укладено договір, закриття кредиту за договором після обізнаності випадку не зарахування коштів, які повторно не вносилися, тощо.

Такі випадки та обсяг доказів, якими підтверджувала сторона обвинувачення пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення та який наведений у судових рішеннях не міг переконати суд у доведеності винуватості останньої за вказаними епізодами поза розумним сумнівом та визначеним засадам, що закріплені у статті 22 КПК України.

Крім того, не може погодитися колегія суддів і з твердженням прокурора про порушення судом апеляційної інстанції принципу безпосередності дослідження доказів та невиконанню вказівок суду касаційної інстанції під час повторного апеляційного розгляду. Адже, хоч учасники судового провадження заявляли клопотання у апеляційних скаргах на повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, однак, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, вони стосувалися оцінки доказів, а не за обставин, визначених у частині 3 статті 404 КПК України.

Тобто, суд апеляційної інстанції виходив з доказів, досліджених судом першої інстанції, у зв'язку з чим повторне дослідження вже встановлених обставин не потребувалося, навіть попри виключення окремих епізодів, оскільки наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не породжує для цього суду обов'язку досліджувати всю сукупність доказів з дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, оцінені в суді першої інстанції. Вказане також узгоджується і з висновками Верховного Суду України у справі № 465кс(15)16 від 20 квітня 2017 року.

У зв'язку з цим судом апеляційної інстанції не враховувалися вказівки суду касаційної інстанції щодо форми відбування засудженою покарання з огляду на зменшення обсягу обвинувачення.

Не може погодитися колегія і з тим, що прокурор вважає необґрунтованим розмір призначеного покарання за обраним принципом його призначення за сукупністю злочинів, адже санкції частин, за які засуджена ОСОБА_3, по-перше, передбачають альтернативні види покарання, по-друге, визначений розмір за частиною 3 статті 191 КК України відповідає межам санкції такої статті та колегією суддів визнається виваженим. Так само, як і обраний принцип визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, а саме поглинення менш суворого покарання більш суворим. Вказане повністю відповідає визначеним у статті 70 КК України принципам та правам судів при призначенні покарань за сукупністю злочинів. Натомість прокурор не навів переконливих доводів для того, щоб колегія суддів вважала протилежне. Тоді як, твердження прокурора про наявність обтяжуючих покарання обставин, які впливають на призначене покарання, є безпідставним, оскільки відповідно до обвинувального акту жодної такої обставини не визнавалося під час досудового розслідування та відповідно не пред'являлося.

Не заслуговують на увагу посилання прокурора про неконкретність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки вирок суду першої інстанції підлягав зміні. Крім того, судом першої інстанції у резолютивній частині прямо визначено епізоди, за якими ОСОБА_3 визнається винуватою та за якими виправдана, що і слугувало виключенню судом апеляційної інстанції з числа обвинувальних та залишенню іншої частини незмінним.

Що стосується доводів цивільного позивача - в.о. голови правління Кредитної спілки Мелон ОСОБА_1, то колегія суддів відмічає, що відповідно до статті 128 КПК України цивільний позов подається особою в межах завданої шкоди, завданої діянням. Як слідує з вироку суду першої та ухвали суду апеляційної інстанції вказаний цивільний позов задоволений в межах заподіяної шкоди кримінальним правопорушенням, зокрема в сумі 133127,59 грн, а не як заявлено 18138,74 грн. В той же час, позовні вимоги КС Мелон на суму 845997,14 грн залишено без розгляду, що надає можливість доводити переконаність інших сум, не охоплених обвинуваченням, в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, колегія суддів стверджує про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, враховуючи межі касаційних вимог, у тому числі оспорення прокурором лише епізодів виправдання ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції.

Відтак, касаційні скарги прокурора та цивільного позивача задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 24 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та є процесуальним прокурором у кримінальному провадженні, та цивільного позивача - в.о. голови правління Кредитної спілки Мелон ОСОБА_1 - без задоволення.