Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

доповідача

Мороза М. А.,

суддів Наставного В. В., Слинька С. С.,

за участю прокурора

Матюшевої О. В.,

при секретарі

Гапоні В. О.,

розглянула в судовому засіданні 09 листопада 2017 року в м. Києві кримінальне провадження №12016150040001799 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, двічі судимого, востаннє вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 05 серпня 2015 року за ч. 2 ст. 289 КК України (далі - КК) на 5 років 3 місяця позбавлення волі без конфіскації майна, засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 05 серпня 2015 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 04 грудня 2015 року близько 23.00 год., разом з ОСОБА_7, засудженим за вчинення цього злочину вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2016 року, під час сварки з ОСОБА_8 умисно завдали потерпілому удари в область голови та по тулубу, ОСОБА_6 - руками і ногами, ОСОБА_7 - руками, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що судом неправильно визначено покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків. Зазначає, що не відмовлявся від доставки у судове засідання апеляційного суду, проте апеляційний розгляд відбувся без його участі. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України (далі - КПК (4651-17) ). Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи у скарзі засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні йому остаточного покарання за сукупністю вироків є безпідставними.

Відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 71 КПК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше судимий за вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 05 серпня 2015 року за ч. 2 ст. 289 КК на 5років3 місяця позбавлення волі без конфіскації майна. Строк покарання за цим вироком визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання. З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 взято під варту 17 грудня 2015 року.

Кримінальне правопорушення за оскаржуваним вироком вчинено ОСОБА_6 04 грудня 2015 року.

Тому суд обґрунтовано призначив покарання ОСОБА_6 на підставі ст. 71 КК частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком та визначив остаточне покарання за сукупністю вироків.

Також частиною 4 ст. 401 КПК передбачено обов'язковий виклик обвинуваченого в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинуваченого, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Разом із тим, клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про участь в апеляційному розгляді матеріали провадження не містять.

Апеляційний розгляд кримінального провадження проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 перевірено та спростовано. Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Даних на підтвердження того, що під час розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або істотно порушено кримінальний процесуальний закон, що тягне безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Підстав для скасування чи зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України,

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.