Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

доповідача

Мороза М. А.,

суддів

Наставного В. В., Слинька С. С.,

за участю прокурора

Гаврилюка С. М.,

при секретарі

розглянула в судовому засіданні 09 листопада 2017 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Вироком Барського районного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Каришків Барського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 неодноразово судимого, востаннє 23 червня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України (далі - КК) на 3 роки позбавлення волі, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 186 КК - на строк 4 роки 6 місяців, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів - на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК зараховано невідбуте покарання за попереднім вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Каришків Барського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_2 неодноразово судимого, востаннє 23 червня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України (далі - КК) на 3 роки позбавлення волі, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК зараховано невідбуте покарання за попереднім вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки3 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року вирок залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання з 07 березня 2016 року по 22 вересня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що вони за попередньою змовою між собою з корисливих мотивів 15 листопада та 30 листопада 2015 року у нічний час проникли у будинок ОСОБА_8 у с. Попівці Барського району Вінницької області, звідки таємно викрали належне потерпілій майно вартістю відповідно 11 500 грн та 16 800 грн.

Крім того, ОСОБА_6 в період часу з 05 грудня по 15 грудня 2015 року та 13 грудня 2015 року проник у будинки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у с. Попівці, звідки таємно викрав належне потерпілим майно вартістю відповідно 800 грн та 600 грн.

Також ОСОБА_6 10 січня 2016 року проник у будинок ОСОБА_9, де застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав належне ОСОБА_9 майно вартістю 801 грн.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам. Указує, що судом залишено поза увагою, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було засуджено попереднім вироком Барського районного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року і покарання за цим вироком не відбуто. Вважає призначене засудженим покарання занадто м'яким. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України (далі - КПК (4651-17) ). Просить скасувати ухвалу призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та правильність кваліфікації їх дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

В апеляційній скарзі прокурора ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, відповідно до вимог якої якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу. На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що судом першої інстанції у вступній частині вироку зазначено про засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попереднім вироком Барського районного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року, кожного за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, що відповідає наявним у провадженні матеріалам, однак при призначенні покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів цей вирок не враховано. Також прокурор в апеляційній скарзі вказував на невідповідність, на його думку, призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинувачених через м'якість, посилаючись на те, що вони вчинили декілька епізодів тяжких корисливих злочинів, раніше неодноразово судимі за вчинення аналогічних злочинів, відбували покарання у місцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення не стали, характеризуються негативно, не працюють. Заперечував щире каяття, зазначаючи, що шкоду у повному обсязі обвинуваченими не відшкодовано.

Вказаних обставин та таких доводів апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції не перевірив і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції належним чином не мотивував.

На думку колегії суддів, за обставин, встановлених судом, та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду про вид та розмір призначеного покарання, обране судом ОСОБА_6 і ОСОБА_7 покарання є не мотивованим і м'яким.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені в апеляційній та касаційній скаргах, та прийняти рішення згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати.

Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.