розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060020005413, за касаційною скаргою захисника Нестерчук С. С. на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2017 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новомарківка Єрментауського району Целіноградськоїобласті Республіки Казахстан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю прокурора Руденко О. П.,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3,

захисника (в режимі відеоконференції) НестерчукС. С.,

у касаційній скарзі захисник висуває вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в цьому суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості. На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що призначаючи покарання апеляційний суд не врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_3 злочину, його конкретні обставини, те, що останній сприяв його розкриттю, наявність у нього сім'ї, а також його хворобливий стан здоров'я. Вказує, про невмотивованість рішення апеляційного суду про застосування принципу часткового складання покарань при призначенні ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів. Зазначає, що апеляційний суд у своїй ухвалі не надав оцінки доводам апеляційної скарги сторони захисту, а тому судове рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2017 року ОСОБА_3, який раніше неодноразово судимий, у тому числі до позбавлення волі:

- 26 січня 2011 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України на строк 9 років 3 місяців,

- 06 жовтня 2016 року вироком Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2016 року за ст. 393 КК України на строк 3 роки 6 місяців,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2016 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 змінено та постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням, призначеним за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2016 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців. У решті вирок залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який просив залишити без задоволення касаційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що 18 серпня 2016 року о 23.40 год. під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 у нього було виявлено та вилучено вогнепальну зброю, а саме пістолет ПМ серії НОМЕР_1, 1961 року випуску, та бойові припаси у кількості 22 штуки, калібру 9 мм, які він носив і зберігав без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Правильність встановлення фактичних обставин провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Посилання захисника на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та неправильне застосування вимог статей 50, 65, ч. 4 ст. 70 КК України є необґрунтованими.

Так, відповідно до статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, асуд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_3 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, перебуває в місцях відбування покарання, де характеризувався посередньо. Судом також зважено на сімейний стан ОСОБА_3, обставини, що характеризують його поведінку до та після скоєння злочину. Пом'якшуючою покарання обставиною суд визнав сприяння розкриттю злочину, а обтяжуючих покарання обставин встановлено не було.

Посилання захисника на те, що при призначенні ОСОБА_3 покарання суд не врахував визнання вини та сприяння ним у розкритті злочинів, є надуманими, оскільки місцевий суд при визначенні розміру покарання наведене врахував, проте помилково не застосував вимоги ст. 69-1 КК України і що було виправлено судом апеляційної інстанції.

Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, посилання на наявність у ОСОБА_3 захворювання - вірусного гепатиту С не є достатньою підставою для пом'якшення призначеного засудженому покарання, оскільки відповідно до наданої захисником у суді апеляційної інстанції довідки, виданої Житомирською установою виконання покарань (№ 8), лікування, яке на даний час отримує ОСОБА_3 згідно з рекомендаціями лікаря-інфекціоніста може бути проведене та проводиться в умовах медичної частини установи. На даний час загальний стан здоров'я ОСОБА_3 стабільно задовільний.

Крім того, при встановленні під час відбування ОСОБА_3 покарання погіршення стану його здоров'я з визнанням, що його хвороба з огляду на тяжкість перешкоджатиме відбуванню покарання, в такому разі передбачена можливість застосування щодо нього звільнення від відбування покарання в порядку статей 537, 539 КПК України.

Призначене ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України є належним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Перевіркою матеріалів провадження не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_3, захисник звернувся із апеляційною скаргою на це судове рішення, у якій висував вимогу про його зміну в частині призначеного покарання.

В апеляційній скарзі, яка аналогічна доводам касаційної скарги сторона захисту, наголошувала на тому, що прийняте судом рішення про не застосування до ОСОБА_3 ст. 69-1 КК України та неправильне застосування ч. 4 ст. 70 КК України є незаконним, немотивованим, внаслідок чого засудженому було призначене таке покарання, яке внаслідок суворості не відповідає тяжкості вчиненого останнім злочину та даним про його особу.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи захисника, навів відповідні доводи, якими визнав їх частково обґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення, у тому числі в частині застосування принципу часткового складання призначених покарань при визначенні ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній, окрім іншого, зазначені та належним чином мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу захисника частково визнано необґрунтованою.

При цьому кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції розглянуто відповідно до кримінального процесуального закону із дотриманням загальних засад кримінального провадження, у тому числі змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.