до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270080000317, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2016 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та жителя АДРЕСА_1, неодноразово засудженого, останнього разу - за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2016 року, залишеним без зміни оскаржуваною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено: за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим, ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років і 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Бобровицького районного суду

Чернігівської області від 03 грудня 2013 року й остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він на початку березня 2016 року, маючи умисел на заволодіння чужого майна, умисно повторно проник до приміщення колишньої пекарні, розташованої по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав повітряний компресор, завдавши його власнику - ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 1000 грн.

Також ОСОБА_7 у ніч із 9 на 10 травня та з 11 на 12 травня 2016 року, за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, проник до будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_9, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 2251,66 грн.

Окрім того, ОСОБА_7 16 травня 2016 року о 20.00 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, на території домоволодіння на

АДРЕСА_4, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки із ОСОБА_10, маючи умисел на позбавлення життя останнього, умисно вдарив його ножем: п'ять разів в грудну клітину, три рази в затилок та два рази у шию. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер.

Крім того, ОСОБА_7, проникнувши до будинку ОСОБА_10таємно заволодів його грошовими коштами на суму 372 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість, а також через істотні порушення кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, захисника, який заперечив проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість, є слушними.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_7

за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, врахував те, що ці злочини, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким та тяжким, дані, які характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що, прокурор, не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині призначення засудженому покарання, подав апеляцію, в якій порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив визнати винним ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК України та на підставі ст. ст. 70, 71 КК призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_7 покарання, взяв до уваги обставини, наведені районним судом та залишив вирок щодо ОСОБА_7 без зміни.

Однак, із таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому апеляційний суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_7, будучи раніше 5 разів засуджений за корисливі злочини проти власності, у тому числі за розбій, вчинив нові злочини в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується негативно, шкоду заподіяну злочинами не відшкодував.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_7, будучи в стані алкогольного сп'яніння, завдав ОСОБА_10 10 ударів ножем в життєво-важливі органи, жодних заходів для запобігання наслідків злочину не вжив, а заподіявши смерть потерпілому, викрав його майно.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд безпідставно залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначення покарання без зміни.

У зв'язку з тим, що прокурор в апеляційному порядку просив скасувати вирок щодо ОСОБА_7 та постановити новий вирок, тому необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді у суді апеляційної інстанції, суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про особу ОСОБА_7 чи обставин, що пом'якшують покарання, то рішення

про звільнення його від відбування покарання з випробуванням слід вважати незаконними та необгрунтованими.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.