Гапоні В. О., Дронової І. С., Латюка П. Я. (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012010060000094,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2016 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Шупарки Борщівського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав.

За вироком Гайсинського районного суду Вінницької області

від 23 вересня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

Оскаржуваною ухвалою апеляційного суду вирок районного суду

в частині визначення строку відбування покарання змінено: постановлено рахувати початок строку відбування покарання ОСОБА_7 з 12 квітня 2013 року.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи власником ТОВ Балті Груп Р. Е., протягом січня-березня

2012 року за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, діючи умисно шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи коштами на суму 8 930 839, 20 грн, які належали ПрАТ Зерно продукт МХТ, шляхом укладання угод від імені ТОВ Балті Груп Р. Е. на поставку мінеральних добрив за передоплатою без наміру виконання цих угод у повному обсязі.

30 січня 2012 року між ТОВ Балті Груп Р. Е. в особі директора ОСОБА_7 та ПрАТ Зерно продукт МХТ в особі директора

ОСОБА_8 був укладений договір № 9-1/2012 з додатком № 1 на поставку мінерального добрива карбоміду в кількості 160 т, вартістю 632 000 грн.

З метою створення довірливих стосунків та подальшого укладення фіктивних угод з указаним товариством ТОВ Балті Груп Р. Е. виконало цей договір, організувавши поставку вказаного добрива з ДП Агроцентр Єврохім Україна.

06 лютого 2012 року між зазначеними товариствами в особах

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір № 3-02/2012 з додатком № 1 на поставку аміачної селітри в кількості 2000 т вартістю

6 340 000 грн. У подальшому на підставі цього договору було укладено додатки на поставку аміачної селітри: 17 лютого 2012 року - № 2 у кількості 151 т, вартістю 487 730 грн, 01 березня 2012 року - № 3 у кількості 1020 т, вартістю 3 294 600 грн; 13 березня 2012 року - № 5 у кількості 156 т, вартістю 503 880 грн.

Виконуючи умови договору, ПрАТ Зерно продукт МХТ здійснило 100 % передоплати коштів на рахунки ОСОБА_7, при цьому із запланованих 3327 т ТОВ Балті Груп Р. Е. було поставлено 533 т.

Тобто за вказаний період на закупівлю 3487 т мінеральних добрив ПрАТ Зернопродукт МХП перерахувало 11 258 210 грн, ОСОБА_7 та невстановлена слідством особа забезпечили поставку 693 т добрив на суму

2 327 370 грн, а рештою коштів на суму 8 930 839, 20 грн незаконно заволоділи шляхом зняття їх ОСОБА_7 з рахунків на його ім'я.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, що потягли за собою невідповідність призначеного винному покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 унаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, доводи, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити, засудженого та його захисника, які підтримали скаргу прокурора частково та просили скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення у касаційній скарзі не оспорюється.

Разом із тим, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

За ст. 419 КПК України у мотивувальній частині апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, зазначених вимог закону

в цій справі належним чином не було виконано.

З матеріалів кримінального провадження видно, що апеляційний розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 проводився за апеляційними скаргами останнього, його захисника та прокурора.

При цьому апеляційний суд, залишаючи скаргу прокурора без задоволення, усупереч ст. 419 КПК України не надав вичерпної відповіді про те, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені у ній доводи неспроможними.

Як видно зі змісту апеляційної скарги прокурора, останній порушував питання про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_7 через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7, у зв'язку з чим просив апеляційний суд постановити новий вирок. Крім того, прокурор також посилався на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 72 КК України.

Проте залишаючи цю скаргу прокурора без задоволення, суд апеляційної інстанції взагалі не зазначив підстав, на яких він визнав доводи, наведені у цій скарзі щодо несправедливості призначеного покарання необґрунтованими, належним чином не спростував їх, обмежившись загальною фразою про відповідність міри покарання положенням ст. 65 КК України, замість того, щоб належним чином проаналізувати доводи прокурора та дати на них належну відповідь.

Таким чином, з огляду на наведене рішення апеляційного суду через порушення ним вимог ст. 419 КПК України не можна вважати законним

та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах прокурора, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Скасувати ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2016 року щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.