Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Слинька С. С.,

суддів

Вільгушинського М. Й., Наставного В. В.,

при секретарі за участю прокурора

Гапоні В. О., Тридуба М. С.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110000001018,

за касаційною скаргою захисника Стаднюка М. С. в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 такого, що судимостей не мав.

За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року, залишеним без зміни оскаржуваною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено до покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Відповідно до п. в ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 14 жовтня 2013 року приблизно о 03.30 год., керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по просп. 40-річчя Жовтня в напрямку від Голосіївської площі до просп. А. Глушкова у м. Києві, порушив пункти 2.3 б, 11.4, 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не зреагував на її зміну, яка виражалася у заокругленні проїзної частини вправо по напрямку його руху, не обрав безпечної швидкості керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, і напроти будинку № 82, перетнувши подвійну осьову лінію, виїхав на зустрічну смугу руху, дездійснив зіткнення з автомобілем Cherry Jaggi, державний номерний знак НОМЕР_2.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди водій указаного автомоблія ОСОБА_9 загинув на місці події, пасажир ОСОБА_10 отримав тяжке тілесне ушкодження, а пасажири ОСОБА_11 і ОСОБА_12 - ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України захисник

у касаційній скарзі не оспорює.

Як випливає з касаційної скарги, захисник наполягає на необхідності звільнення (у зв'язку із застосуванням амністії) засудженого ОСОБА_8 не тільки від основного покарання у виді позбавлення волі, а й від додаткового - у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_8 було звільнено від відбування основного покарання на підставі п. в ст. 1 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1185-VII "Про амністію у 2014 році", згідно з яким було постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

При цьому, згідно з ст. 14 "Про амністію у 2014 році" особи, на яких поширюється його дія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності зазначеним Законом.

Тобто, виходячи з редакції вказаних норм, звільнення особи на підставі Закону "Про амністію у 2014 році" (1185-18) від відбування додаткового покарання є правом, а не обов'язком суду.

При цьому з огляду на конкретні обставини вчинення протиправного діяння та тяжкість наслідків його вчинення, які, крім іншого, також характеризуються незворотністю, колегія суддів касаційного суду вважає рішення про відсутність необхідності звільнення винного від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом справедливим та таким, що не суперечить положенням процесуального чи матеріального законів.

Що стосується вказівок сторони захисту на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення в частині застосування амністії до винного, не обгрунтував, чому ОСОБА_7 не було звільнено від відбування додаткового покарання, то вони є слушними, однак таке порушення процесуального закону з огляду на правильність прийнятого по суті рішення не можна вважати істотним і воно не тягне за собою безумовного скасування вироку.

Крім того, такі ж доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції захисник наводив у своїй апеляційній скарзі і вони перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав. Ухвала апеляційного суду повністю відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні, оскільки наведені ним у касаційній скарзі доводи виявилися безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, в ході касаційного розгляду провадження в межах, передбачених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Стаднюка М. С. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.