розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 09 листопада 2017 року касаційну скаргу захисника Мазура К.С. на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2016 року щодо засудженого

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

прокурора Хейлик Н.М.,

захисника Мазура К.С.,

У касаційній скарзі захисником Мазуром К.С. викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду, постановленої відносно засудженого ОСОБА_3, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивовано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. На обґрунтування своїх доводів, окрім неврахованих судом даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, також вказав на порушення права на захист, оскільки захиснику не було надано доступ до матеріалів кримінального провадження. Зазначено про недотримання апеляційним судом й вимог ст. 419 КПК України.

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 13 липня 2015 року ОСОБА_3 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 189 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією 1/2 частини майна, що є власністю засудженого; за ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією 1/2 частини майна, що є його власністю. Цим же вироком ОСОБА_3 виправдано за ч. 1 ст. 263 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину. Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 17 лютого 2015 року, приблизно о 01 год. 30 хв., на автомобілі-таксі КІА СЕRATO, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, приїхав із м. Києва в с. Лубське Макарівського району Київської області на територію ТОВ Фортуна, розташованого на вул. Лубській, 11, де, вийшовши з автомобіля, пообіцяв водію повернутися та повністю розрахуватися за проїзд, після чого зайшов до приміщення охорони.

Приблизно о 02 год. 30 хв. ОСОБА_4 попросив ОСОБА_3 розрахуватися за проїзд, на що ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, напав на ОСОБА_5 (почав його бити металевим повідком, а також руками й ногами по різних частинах тіла), заволодів грошима потерпілого на суму 105 грн, які сам йому раніше дав як частину оплати за проїзд.

Одразу після цього ОСОБА_3, заштовхавши ОСОБА_4 до приміщення охорони, продовжуючи його бити руками, ногами та металевим повідком по різних частинах тіла, примусив останнього викласти вміст своїх кишень та відкрито заволодів грошима у сумі 383,38 грн.

Також, у ході цього нападу ОСОБА_3, застосовуючи до

ОСОБА_4 фізичне та психологічне насильство, відкрито заволодів паспортом громадянина України на ім'я останнього, та іншими важливими особистими документами ОСОБА_4, а саме: посвідченням водія, тимчасовим посвідченням, карткою фізичної особи - платника податків, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, які на вимогу ОСОБА_3 потерпілий виклав разом з гаманцем зі свого одягу.

Приблизно о 03 год. ОСОБА_3, продовжуючи свої протиправні дії, повторно, після вчинення розбійного нападу із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, завдавши ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, зателефонувавши невстановленій особі, повідомив їй, що потерпілий може перерахувати 500 доларів США на банківський рахунок цієї особи. ОСОБА_5, будучи під дією погроз та отриманих тілесних ушкоджень, погодився виконати незаконну вимогу ОСОБА_3 про передачу вказаної суми зазначеній особі.

В подальшому, ОСОБА_3, переконавшись у тому, що ОСОБА_4 сприймає його погрози як такі, що можуть бути реалізовані, примусив останнього написати розписку про продаж йому автомобіля, на якому вони приїхали, за 8500 доларів США.

При цьому, під час написання розписки ОСОБА_3, підсилюючи у ОСОБА_4 побоювання за його життя, з метою примушування його до вчинення подальших дій погрожував заподіяти йому тяжких тілесних ушкоджень та вбити його - дістав із кишені ножа, демонструючи його небезпечність, розрізав ним аркуш паперу, приставляв його до вуха потерпілого та до лівої частини грудей в область розташування серця.

Продовжуючи свої дії щодо вимагання чужого майна, вдаривши ОСОБА_4 кулаком в обличчя, після того, як той відмовився випити чарку горілки, наказав написати йому й інші розписки про те, що останній позичив у ОСОБА_3 55 000 доларів США і зобов'язується повернути йому кошти до 18 березня 2015 року і про позику у ОСОБА_3 55 000 доларів США. Написані ОСОБА_4 розписки ОСОБА_3 забрав собі.

Того ж дня, приблизно о 03 год. 30 хв. ОСОБА_3, повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, одягнувши ОСОБА_4 на шию металевий поводок, після того, як останній за його вказівкою зняв з даху автомобіля знак таксі, вийняв з нього радіостанцію та сів на переднє пасажирське сидіння, сів за кермо зазначеного автомобіля та виїхав з території ТОВ Фортуна. Висадивши потерпілого у с. Ясногородці, ОСОБА_3 продовжив свій рух, таким чином незаконно заволодівши транспортним засобом.

Крім того, ОСОБА_3 у 2001 році (точної дати та часу слідством не встановлено) у м. Києві незаконно придбав 13 патронів, які є боєприпасами, і приніс їх до місця свого проживання (АДРЕСА_1), де незаконно їх зберігав без передбаченого законом дозволу. 15 лютого 2015 року ОСОБА_3 на громадському транспорті перевіз ці патрони до місця свого тимчасового перебування (за адресою: вул. Лубська, 11 у с. Лубському Макарівського району Київської області), де продовжував їх незаконно зберігати до вилучення патронів у ході обшуку 20 лютого 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2016 року апеляційні скарги прокурора та захисників Полякова П.Л., Цаави Т.Л. залишено без задоволення. Вирок суду від 13 липня 2015 року змінено, виключено з мотивувальної частину вироку посилання на такий доказ як висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. У решті вирок суду залишено без зміни. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України устрок відбуття покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 17 лютого 2015 року до 26 лютого 2015 року, з 16 березня 2015 року до 05 листопада 2015 року, з 20 травня 2016 року до 05 вересня 2016 року з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, захисника, який підтримав подану ним скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, у касаційній скарзі захисника Мазура К.С. не оспорюються, як і кваліфікація дій за вказаними правопорушеннями.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання внаслідок суворості є необґрунтованими.

Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 52, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого

ОСОБА_3, попередження вчинення ним нових злочинів і є відповідним скоєному.

Судом при призначенні покарання повною мірою враховано тяжкість вчинених злочинів, обставини їх вчинення, які характеризувалися зухвалістю, цинізмом та брутальним приниженням людської гідності потерпілого, дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, характеризується посередньо. Судом було враховано й обставину, яка пом'якшує покарання, - добровільне відшкодування потерпілому майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.

З урахуванням викладеного, суд призначив покарання фактично мінімальне в межах санкції статей.

Дані про особу засудженого, на які є посилання у касаційній скарзі захисника, були враховані судом першої інстанції.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. Доводи захисника Мазура К.С. щодо невідповідності призначеного покарання всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Також, як вбачається з ухвали апеляційного суду, доказів перебування на утриманні у ОСОБА_3 батьків похилого віку та неповнолітньої дитини чи наявності у засудженого тяжких захворювань, матеріали кримінального провадження на час ухвалення вироку не містили.

Суд вважає безпідставними й доводи щодо застосування положень ст. 69-1 КК України, необхідною умовою для чого є наявність обставин передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України. Однак, за вироком суду

ОСОБА_3 вину визнав частково, що не свідчить про його щире каяття щодо вчинених ним злочинів.

Крім того, апеляційним судом обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України викладено без урахування обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, виключивши з мотивувальної частину вироку посилання на такий доказ як висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.

Також, як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме розписки захисника Радченка О.В. від 27 березня 2015 року, що діяв в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування він отримав, зауважень щодо їх невідповідності чи неповноти не подавав (а.к.п. 17 т.1).

Згідно заяви захисника Цаави Т.Л., який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_3, з матеріалами кримінального провадження він ознайомився, про що є відповідна розписка (а.к.п. 30 т. 2).

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на які посилається захисник Мазур К.С. в інтересах засудженого ОСОБА_3 у касаційній скарзі, які б тягнули за собою зміну або скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 376, 434, 436, 438 КПК України, суд

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 вересня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Мазура К.С. - без задоволення.