ОСОБА_1, що по суті є касаційною скаргою на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2017 року,

За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2017 року ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено за ч. 5 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд постановлених щодо нього судових рішень в касаційному порядку.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 02 жовтня 2017 року касаційну скаргу засудженого через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК було залишено без руху і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також ОСОБА_1 було роз'яснено, що в разі не усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк така скарга повертається особі, яка її подала.

У межах наданого строку ОСОБА_1 повторно звернувся до суду касаційної інстанції з доповненнями, що за змістом є касаційною скаргою. Проте знову приписів ст. 427 КПК не дотримався, допущених недоліків не усунув.

Згідно зі ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом апеляційної інстанції при винесенні судового рішення, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Однак при повторному зверненні до суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 так і не навів доводів на обґрунтування необхідності скасування або зміни ухвали апеляційного суду на підставі передбаченій ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 404, 412 - 414, 419 цього Кодексу.

Також, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При повторному зверненні до касаційного суду засуджений, знову посилаючись на неповноту судового розгляду та надаючи свою оцінку доказам по суті заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу вищенаведених норм кримінального процесуального закону не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Оскільки в установлений строк засуджений ОСОБА_1 не усунув недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, його скарга підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, п. 6 розділу XIІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 Симоновоча з усіма доданими до неї матеріалами повернути останньому.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.