Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів Матієк Т.В., Солодкова А.А.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю:

прокурора Пономарьової М.С.,

захисника Войнової Т.М.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Войнової Т.М. на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2016 року.

Вироком Ямпільського районного суду Сумської області

від 04 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2016 року,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Середина Буда Сумської області, зареєстрованого та мешканця цього ж міста на АДРЕСА_1, раніше не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 332 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Речовий доказ автомобіль марки TOYOTA " Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, конфісковано в дохід держави, як засіб вчинення злочину, а техпаспорт на автомобіль УАЗ та дві довіреності і страховий поліс повернуто ОСОБА_2

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 30 травня 2015 року приблизно о 22.55 год., сприяючи ОСОБА_3. та ОСОБА_4 (засуджених вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 25 листопада 2015 року) у незаконному переправленні осіб (громадянина Королівства Марокко - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина Федеративної Демократичної Республіки Непал - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н.) через державний кордон України, за обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, діючи за попередньою змовою групою осіб, на власному автомобілі марки TOYOTA Land Cruiser, прибув до заздалегідь обумовленого місця, а саме: інформаційного покажчика № 2402 поблизу державного кордону України з Російською Федерацією, де зустрівся з невстановленими досудовим слідством особами, які передали йому групу згаданих нелегальних мігрантів, яких, напередодні, провідник потягу № 61 сполученням Москва-Миколаїв ОСОБА_4 висадив на залізничний станції Суземка Брянківської області Російської Федерації, а ці особи за дорученням ОСОБА_2, незаконно, у пішому порядку, переправили поза пунктом пропуску через державний кордон України на територію України з Російської Федерації.

Після чого, ОСОБА_2 на своєму автомобілі перевіз зазначених мігрантів до м. Середина-Буда Сумської області, де вони були розміщені ОСОБА_3 з відома ОСОБА_2 у місці тимчасового переховування, а саме у будинку АДРЕСА_2, де 31 травня 2015 року вони й були виявлені співробітниками Середньо-Будського районного відділу УМВС України в Сумській області та військовослужбовцями Сумського прикордонного загону ДПС України.

У касаційній скарзі захисник вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження закриттю у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судові рішення не базуються на беззаперечних доказах вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК, а також в них відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона інкримінованого злочину, а саме: прямий умисел. Також, посилається на неповноту судового розгляду, неправильну оцінку судом доказів і, як наслідок, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність вказує, що на момент ухвалення вироку, санкція статті не передбачала конфіскацію майна, а тому судами, на думку захисника, застосовано більш суворе покарання, ніж те, що передбачене ч. 2 ст. 332 КК (конфісковано належний засудженому автомобіль марки TOYOTA Land Cruiser). Зазначає, що суд апеляційної інстанції наведеним порушенням не дав оцінки, помилку суду першої інстанції не виправив та т безпідставно залишив вирок суду щодо ОСОБА_2 без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника - адвоката Войнової Т.М., які підтримали касаційну скаргу з підстав, викладених у ній, заперечення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 410, 411 КПК щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, неповноту фактичним обставинам провадження. У зв'язку з наведеним, доводи захисника та засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Згідно зі ст. 94 КПК, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів провадження, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК, суд зробив на підставі зібраних у провадженні та детально досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.

При цьому, суд в обґрунтування обвинувачення вмотивовано послався на показання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були засуджені

вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 25 листопада 2015 року за ч. 2 ст. 332 КК.

Зокрема, ОСОБА_3 пояснював, що він звернувся за допомогою до ОСОБА_2, як до колишнього працівника прикордонної служби щодо вирішення питання про переправлення трьох нелегалів з Російської Федерації через державний кордон України, на що останній надав свою згоду. Вранці, 31 травня 2015 року, ОСОБА_2 зателефонував йому та повідомив, що іноземці вже на території України. Після чого всі разом поїхали до будинку для їх розміщення.

ОСОБА_4 пояснював, що телефонував ОСОБА_3 для вирішення питання щодо переправлення трьох нелегалів з Російської Федерації через державний кордон України, на що останній відповів, що людей готові зустріти.

Факт незаконного перетину державного кордону України зафіксовано протоколом огляду місця події від 31 травня 2015 року (т. 2 а.п. 3-5), про що вказували допитані в порядку ст. 225 КПК, в якості свідків громадяни Королівства Марокко - ОСОБА_6, громадяни Федеративної Демократичної Республіки Непал - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вони ж, детально розповідали суду про обставини їх переміщення через державний кордон України, в тому числі із зазначенням видів транспортних засобів.

Цих же осіб в подальшому було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП у виді штрафу, постанови відносно яких набрали законної сили і є чинними.

Крім того, відповідно до пояснень свідків, працівників прикордонної служби, протоколів проведення слідчих експериментів, витягу з схеми ділянки відповідальності ВПС Зноб-Новгородське з позначенням лінії кордону, обшуку житла та іншого володіння, було встановлено, що їх перевозив саме ОСОБА_2 на автомобілі TOYOTA Land Cruiser, без належних документів для перетину державного кордону України.

Відповідно до технічних даних, отриманих в результаті дослідження вилучених мобільних телефонів, засуджений ОСОБА_2 в період незаконного перетину та наступного перевезення порушників регулярно спілкувалися з ОСОБА_3 Також було визначено його маршрут пересування з зазначенням часу та місця його перебування.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, кожний доказ у ньому дослідив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності і взаємозв'язку.

Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи засудженого та захисника про недоведеність скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК.

Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Апеляційний суд переглянув це кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора (щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання) та обвинуваченого ОСОБА_2 (щодо безпідставного засудження) та, у відповідності до ст. 419 КПК, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо останнього законним і обґрунтованим.

Викладені в ухвалі мотиви про визнання доводів (щодо суперечливості показань свідків, недопустимості доказів) скаржника безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими, такими, що відповідають матеріалам провадження.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

На думку колегії суддів, не ґрунтуються на законі й доводи захисника про неправильне призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна - автомобіля марки TOYOTA Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до вироку цей автомобіль визнаний речовим доказом (знаряддям злочину), про що під час касаційного розгляду не заперечував захисник і його долю вирішено в порядку ст. 100 КПК. Додаткове покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_2 судом не призначалося.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно розглянути провадження і постановити законні та обґрунтовані рішення, не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 434, 436 КПК,

п. 6 розділу ХII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 адвоката

Войнової Т. М. залишити без задоволення, а вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення

і скарженню не підлягає.