Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Солодкова А.А., Зубара В.В.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170170000013, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за касаційною скаргою засудженого на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2017 року,

за участю прокурора Пономарьової М.С.,

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із ухваленими щодо нього судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 4 480 грн є безпідставним, оскільки зазначена сума не підтверджується матеріалами справи. Також вказує на необґрунтоване стягнення з нього моральної шкоди.

Вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді громадських робіт строком 170 годин.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4 480 грн та 1 000 грн моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 22 серпня 2016 року близько 22.00 год., знаходячись біля господарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки із ОСОБА_2 умисно завдав останньому три удари кулаком правої руки в нижню щелепу, в результаті чого потерпілий отримав легких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого щодо неправильного вирішення цивільного позову про стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_2 4 480 грн на відшкодування матеріальної шкоди, то вони є слушними.

Виходячи зі змісту статей 127- 129 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) , і при цьому застосовуються норми ЦПК (1618-15) України.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З вироку вбачається, що суд першої інстанції не навів переконливих доводів на обґрунтування свого рішення про задоволення цивільного позову ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди 4 480 грн та належним чином своїх висновків не мотивував.

Тобто вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди не відповідає вимогам КПК (4651-17) , тому підлягає скасуванню в цій частині з призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою засудженого свого рішення належним чином не мотивував і не зазначив, з наведенням відповідних доказів, обґрунтованих підстав для залишення його скарги без задоволення.

З огляду на викладене вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків підлягають скасуванню з направленням провадження в цій частині до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Що стосується вимог касаційної скарги про необґрунтованість рішення про відшкодування моральної шкоди, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000 грн належно й достатньо обґрунтовані та вмотивовані.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2017 щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди скасувати та призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.