Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Крещенка А.М., Єлфімова О.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1 та захисника Аносова Ю.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12015230110000393 за обвинуваченням

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Херсона, жителя АДРЕСА_1

громадянина України, судимого, останнього разу 01 листопада 2012 року за ч.1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, звільненого 07 грудня 2013 рокупо відбуттю покарання;

та ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця м. Херсона, жителя АДРЕСА_2

громадянина України, судимого, останнього разу 05 лютого 2013 року за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого 27 червня 2014року на підставі ст. 2 Закону України Про амністію у 2014 році,

- у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК,

Вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2016 року засуджено ОСОБА_3 і ОСОБА_1кожного за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 рокита покладено обов'язки, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в частині призначення покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано та ухвалено новий вирок, яким призначено покарання:

ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційних скаргах:

- прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону. Посилається на те, що апеляційний суд не виклав у своєму вироку пояснення засуджених, які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора та вважали, що призначене їм судом першої інстанції покарання відповідає вимогам закону, а також не навів мотивів на спростування доводів засуджених. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не навів мотивів на обгрунтування прийнятого рішення. Просить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції;

- захисник Аносов Ю.В. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на порушення кримінального процесуального закону. Вказує, що апеляційний суд не переконався в тому, що потерпілий ОСОБА_4 належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, та розглянув кримінальне провадження у його відсутність. Крім того, звертає увагу, що апеляційний суд не зарахував строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 у строк відбування ним покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України;

- засуджений ОСОБА_1 посилається на необгрунтованість його засудження. Зазначає, що не причетний до викрадення автомобіля і дізнався про те, що ОСОБА_3 незаконно заволодів автомобілем, лише після дорожньо-транспортної пригоди. Звертає увагу на наявність у нього на утриманні матері похилого віку та просить не позбавляти волі.

За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_3 засуджено за те, що вони спільно 09 червня 2015 року приблизно о 02.00год, знаходячись у подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, нанесли ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження та викрали його автомобіль марки ВАЗ 21063, державний номерний знакНОМЕР_1, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду.

Заслухавши доповідь судді,думку засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу і просив призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції,пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав, що підстав для задоволення касаційних скарг засудженого та захисника немає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційнихскарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1, про його непричетність до викрадення автомобіля і про те, що він лише після дорожньо-транспортної пригоди дізнався від брата ОСОБА_3, що той незаконно заволодів автомобілем, перевірялися судом першої інстанції і визнані необгрунтованими, оскільки суперечать зібраним у кримінальному провадженні та дослідженим в судовому засіданні доказам. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4 про обставини, за яких засуджені заволоділи його автомобілем, а саме пояснив, що він почув, як завівся його автомобіль і, побачивши всередині салону ОСОБА_3, забрав ключ запалення, після чого ОСОБА_1 вдарив його, звалив на землю та утримував, а ОСОБА_3 бив його лядою від крану та руками по голові, внаслідок чого він втратив свідомість, а коли опритомнів, то засуджених та автомобіля у дворі вже не було. Наведені показання потерпілого суд обгрунтовано визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, зокрема, з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; даними, що містяться у протоколах огляду місця події від 09.06.2015 року, проведеного на території домоволодіння ОСОБА_4, в ході якого були вилучені сліди папілярних узорів та огляду місця події від 09.06.2015 року, проведеного навпроти домоволодіння АДРЕСА_4, де було виявлено автомобіль зі слідами пошкоджень, в ході якого були вилучені сліди папілярних узорів; висновком експерта про те, що вилучені на місцях огляду папілярні узори є слідами пальців рук ОСОБА_1 і ОСОБА_3; висновком судово-медичної експертизи про характер ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_4, час їх виникнення та механізм заподіяння; даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю засуджених, сукупністю інших доказів.

Таким чином, суд дав повну і всебічну оцінку доказам у кримінальному провадженні та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за обставин, викладених у вироку. Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для прийняття правильного рішення. Докази, на яких побудовані висновки суду, є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України.

З вироку суду апеляційної інстанції вбачається, що суд, перевіряючи вирок районного суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора, звернув увагу на те, що суд першої інстанції, звільняючи засуджених від відбування покарання з випробуванням, не врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів, фактично не взяв до уваги рецидив злочинів та особи винних, які раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, проте не стали на шлях виправлення і новий злочин вчинили у стані алкогольного сп'яніння. З урахуванням зазначених обставин апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що застосування ст. 75 КК України не сприятиме виправленню засуджених та попередженню вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд, дійшовши висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 і ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства та скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення засуджених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, й ухвалюючи свій вирок, навів підстави для прийняття такого рішення.

З рішенням апеляційного суду погоджується і судова колегія, оскільки воно є обґрунтованим та вмотивованим належним чином. Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_1 на наявність у нього на утриманні матері похилого віку, істотно не знижує суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, та не є обставиною, яка б стала підставою для звільнення його від відбування покарання.

Як убачається зі змісту вироку суду апеляційної інстанції, апеляційний суд виклав у вироку думку учасників судового розгляду щодо поданої прокурором апеляційної скарги, зокрема зазначив пояснення засуджених, які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора.

Доводи захисника про те, що кримінальне провадження розглянуто апеляційним судом всупереч вимогам кримінального процесуального закону, а саме без повідомлення потерпілого ОСОБА_4 про час та місце судового засідання, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких убачається, що потерпілий належним чином був повідомлений про призначення кримінального провадження в апеляційному суді, а також про час та дату, на яку було відкладено судове засідання.

Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в межах апеляційної скарги прокурора та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність її задовольнити. При цьому навів переконливі доводи на підтвердження свого рішення, умотивувавши його належним чином.

Вирок апеляційного суду є законним та обґрунтованим, він відповідає вимогам ст. ст. 370, 420 КПК України.

Той факт, що апеляційним судом не було зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 у строк відбування ним покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, не є підставою для скасування вироку апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки дане питання може бути вирішене в порядку виконання вироку.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і винести законні та обґрунтовані рішення щодо ОСОБА_1і ОСОБА_3, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2016 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 та захисника Аносова Ю.В. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.