Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Григор'євої І.В., Єленіної Ж.М.,

при секретарі

судового засідання Гапоні В.О.,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

розглянувши в судовому засіданні в межах кримінального провадження № 12015030010002263 касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

За вироком Луцького міського суду Волинської області від 05 серпня 2016 року, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

Вирішено цивільний позов та питання про речові докази.

За цим же вироком за ч. 1 ст. 125 КК засуджено ОСОБА_4, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

За вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у заподіянні ОСОБА_5 групою осіб умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть останнього за таких обставин.

31 липня 2015 року приблизно о 21.00 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходились у дворі будинку АДРЕСА_3 де під час словесного конфлікту з ОСОБА_5 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків завдали останньому ударів. ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_5 правим кулаком в обличчя, після чого ОСОБА_3 також завдав такий самий удар, від чого потерпілий впав на асфальтове покриття дороги обличчям до гори. Потім засуджені спільно завдали лежачому ОСОБА_5 не менше дев'яти ударів взутими ногами по голові і тулубу, а ОСОБА_2 ще близько п'яти ударів правим кулаком в праву скроневу ділянку та в обличчя. Такими діями засуджені умисно заподіяли потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, середньої тяжкості тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження. Від останніх тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер 06 серпня 2015 року.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності виннуватості та правильності кваліфікації дій засуджених, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадежння в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м'якістю призначеного покарання. Зокрема, скаржник наводить доводи про безпідставність застосування при призначенні засудженим покарання положень ст. 69 КК.

У заяві на адресу касаційного суду потерпіла просить судові рішення залишити без зміни та зазначає, що жодних претензій до засуджених не має.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 121 КК, законність та обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про м'якість покарання, призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місцевим судом, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене покарання відповідає вимогам статей 65, 69 КК, вчиненому та особам засуджених, воно є справедливим, необхідним та достатнім для їх виправлення й попередження вчинення ними нових злочинів.

Мотивуючи можливість призначення засудженим покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, суд належно обґрунтував своє рішення даними про особу засуджених, які позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягалися, мають на території Волинської області тісні соціальні зв'язки, ОСОБА_3 має на утриманні трьох малолітніх дітей, одна дитина з яких є інвалідом. Також суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину (тяжкий), їх щире каяття, визання вини, добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність претензій з боку потерпілої, яка просила суворо не карати засуджених.

Враховуючи викладене, зокрема наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, згідно з положеннями ст. 69 КК, але яке належить відбувати реально.

Таким чином, місцевий суд правильно застосував норму права, з чим погодився апеляційний суд.

Між тим з касаційної скарги не убачається, яких передбачених законом помилок у правозастосуванні припустилися суди.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. Цей суд дотримався вимог кримінального процесуального закону і належно обґрунтував своє рішення про залишення вироку місцевого суду без змін, а апеляційної скарги прокурора - без задоволення. При цьому суд перевірив усі доводи, наведені у скарзі, стосовно безпідставності застосування до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 положень ст. 69 КК, які є аналогічними доводам, навденим у касаційній скарзі, й обґрунтовано визнав їх безпідставними, а на їх спростування навів в ухвалі відповідні мотиви.

Переконливих доводів про необхідність скасування ухвали апеляційного суду та призначення кримінального провадження на новий апеляційний розгляд у касаційній скарзі не наведено.

Таким чином, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 6 розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.