Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030130000835, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 07 жовтня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України,

неодноразово судимого, останнього разу за вироком Млинівського районного судуРівненської області від 28 травня 2009 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання згідно вироку від 16 січня 2009 року до покарання у виді позбавлення волі на 6 років, на підставіпостанови Сарненського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2014 року звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 1 місяць 12 днів;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, з 18 червня 2016 року до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 жовтня 2016 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено: призначено ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Зараховано ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 18 червня 2016 року до 07 жовтня 2016 року включно, перевівши його за правилами п. 1 ч. 1 ст. 72, ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає 4 дням обмеження волі.

Звільнено ОСОБА_1 з-під варти в залі суду як такого, що відбув призначене покарання повністю.

В решті вирок суду залишенобез змін.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність змінити вирок щодо ОСОБА_1, призначивши йому більш м'який вид покарання, ніж був обраний судом першої інстанції.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 жовтня 2015 року приблизно о 6.25 год, в АДРЕСА_2 діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон, заздалегідь не збираючись повертати його, на що остання, будучи помилково впевненою у правильності та сумлінності дій ОСОБА_1, добровільно передала йому мобільний телефон марки Kyivstar Bloor/ZTE-№292, внаслідок чого ОСОБА_1 повторно заволодів чужим майном, спричинивши потерпілій майнову шкоду на суму 355 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 у касаційній скарзі не оспорюються.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, пом'якшуючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу засудженого, який щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілій завдані збитки, взяв до уваги поганий стан здоров'я ОСОБА_1, який потребує невідкладного оперативного втручання. За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність пом'якшуючих покарання обставин, які стали підставою для прийняття рішення про необхідність обрання засудженому більш м'якого виду покарання, ніж був обраний судом першої інстанції, однак в межах санкції статті ч. 2 ст. 190 КК України. Призначене апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати покарання несправедливим внаслідок м'якості немає. Рішення апеляційного суду про необхідність зміни вироку щодо ОСОБА_1 належним чином мотивовано в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Перевіркою кримінального провадження не встановлено обставин, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 07 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.