Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів Крижановського В. Я., Мороза М. А.,

за участю прокурора Ткачук Г. В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 09 листопада 2017 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченню за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину, а кримінальну справу закрито.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу, перевищуючи межі своїх службових повноважень, разом із особами, матеріали відносно яких направлено на додаткове розслідування, 11 липня 2011 року близько 21.00 год. на зупинці поблизу церкви в с. Тростянець, із застосуванням фізичної сили посадили ОСОБА_2 в службовий автомобіль, де дорогою в м. Долина, принижували гідність потерпілого, ображали нецензурними та іншими образливими словами та завдали декілька ударів руками і ногами в голову та інші ділянки тіла. Зупинившись, на лісовій галявині поблизу с. Рихня Долинського району, особа, матеріали відносно якої направлено на додаткове розслідування, витягла ОСОБА_2 з автомобіля. Після цього ОСОБА_1 та особи, матеріали відносно яких направлено на додаткове розслідування, зв'язали ременем руки ОСОБА_2 й, висловлюючись нецензурно, завдали численні удари руками та ногами у різні частини тіла потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

З метою приховати злочинні дії особи, матеріали відносно яких направлено на додаткове розслідування, за попередньою змовою з ОСОБА_1 11 липня 2011 року склали протокол про нібито вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП і про адміністративне затримання, на підставі чого останнього того ж дня о 23.00 год. було поміщено в кімнату для затриманих чергової частини Долинського РВ УМВС, де він незаконно утримувався до розгляду справи суддею Долинського районного суду, який в подальшому повернув матеріали провадження начальнику Долинського РВ УМВС.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2016 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. На обґрунтування своїх вимог указує на однобічність та неповноту судового розгляду, оскільки суд першої інстанції не проаналізував у повному обсязі всі зібрані докази у справі, які містяться у показаннях свідків, обвинувачених, потерпілих, висновку експерта та інших джерелах доказів, які вказують на передчасність висновку суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Також посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Зазначає, що суд апеляційної інстанції за клопотанням прокурора не провів судове слідство та належним чином не перевірив доводи апеляції. Стверджує, що суд, виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не вирішив питання про наявність у діях останнього складу злочину, передбаченого ст. 125 КК України, оскільки потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

На касаційну скаргу прокурора подано заперечення від захисника Брич Л. П. і виправданого ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення скарги та необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону, чи неправильне застосування кримінального закону.

Згідно зі ст. 365 КПК України 1960 року рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Для цього згідно з статтями 358, 362 КПК України 1960 року апеляційний суд може провести судове слідство у повному обсязі чи частково, дати суду першої інстанції доручення про виконання окремих процесуальних дій в залежності від оцінки доказів у їх сукупності прийняти одне із рішень, передбачених ст. 366 КПК України 1960 року.

Матеріалами справи встановлено, що прокурор, не погоджуючись із рішенням місцевого суду, подав апеляцію, в якій посилався на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства, що призвело до необґрунтованого виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365 КК України.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційного суду, окрім інших обов'язкових даних, повинна бути зазначена суть апеляцій, коротко викладені пояснення осіб, які брали участь у засіданні, і докладно - мотиви прийнятого судом рішення; усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані й зіставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами, із тим, щоб жоден довід не залишився без відповіді в ухвалі.

Під час розгляду справи за апеляцією прокурора ці вимоги закону Апеляційний суд Івано-Франківської області не виконав.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляцію прокурора та всупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року не навів в ухвалі відповідних мотивів такого рішення, лише послався на ті ж докази, що і суд першої інстанції, достовірність яких оскаржувалась в апеляції, без їх аналізу й оцінки, не спростувавши викладених у апеляціях доводів, при цьому зазначивши, що суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365 КК України.

Наведені порушення колегія суддів вважає такими, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення по суті, що є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направлення справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи апеляційної скарги та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідні положення КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.