за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Куріловича С.О. на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2017 року,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

захисника Куріловича С.О.,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив без зміни вирок місцевого суду в частині призначення покарання, при цьому в достатній мірі не врахував усіх обставин вчинення злочину та належним чином свого рішення не мотивував, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а судове рішення - вимогам статей 370, 419 КПК України.

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах, матеріали провадження не містять достатніх доказів винуватості його підзахисної. Вказує на те, що судове слідство проводилось вибірково, показанням свідків не надана належна оцінка.

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватою за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено їй за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2015 року у виді 80 годин громадських робіт і остаточне покарання за сукупністю вироків визначено у виді 8-ми років 10-ти днів позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 11 листопада 2015 року приблизно о 19.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні будинку у с. Головківка Чигиринського району Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, умисно, з метою вбивства, нанесла ОСОБА_3 один удар кухонним ножем в грудну клітку, спричинивши останній тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпіла померла.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданої скарги та із запереченнями проти скарги прокурора, пояснення прокурора, який заперечив проти скарги захисника та підтримав свою скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Разом із цим, згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та кваліфікацію її дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджена ОСОБА_1 вчинила умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними, що містяться у протоколах проведення слідчого експерименту та висновках експертиз.

На думку колегії суддів, висновки щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів у судовому засіданні не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про її особу.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог ст.ст. 65- 67 КК України.

Крім того, доводи захисника та прокурора, аналогічні наведеним у їх касаційних скаргах, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами захисника та прокурора дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК України та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та захисника Куріловича С.О. залишити без задоволення, а вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.