розглянувши в судовому засіданні в межах кримінального провадження № 12013100200005832 касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2016 року щодо ОСОБА_2,

За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2016 року, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Васьковичів Красилівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

визнано невинуватим і виправдано за ч. 1 ст. 286 КК за недоведеністю наявності складу злочину в його діях.

У вироку зазначено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.

01 жовтня 2011 року близько 04.45 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Рено Магнум" (державний номерний знак НОМЕР_1) із напівпричепом "Koгел" (державний номерний знак НОМЕР_2) і рухаючись на 34-му км автодороги Київ-Чоп у напрямку м. Києва поблизу с. Гурівщини Києво-Святошинського району Київської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не дотримався вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на додаткову смугу - смугу розгону, де зітнувся з автомобілем марки "Пежо Биппер" (державний номерний знак НОМЕР_3) під керуванням водія ОСОБА_3, що стояв на смузі розгону в напрямку м. Києва. Внаслідок цього зіткнення ОСОБА_3 було заподіяно тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Виправдовуючи ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому засіданні не було доведено його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, адже прокурор не надав належних доказів, які би беззаперечно та без сумніву доводили винуватість обвинуваченого.

В касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, про необхідність чого наводить відповідні доводи. Зокрема, скаржник стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК не навів в ухвалі підстав, на яких визнав апеляційну скаргу (в якій висловлювалося прохання про скасування виправдувального вироку місцевого суду та постановлення апеляційним судом свого, обвинувального) необґрунтованою з огляду на наведені у ній доводи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, доводи виправданого, котрий проти неї заперечував, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції мають зазначатись узагальнені доводи осіб, котрі подали апеляційні скарги, мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі вищевказаного суду має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд під час перегляду виправдувального вироку місцевого суду щодо ОСОБА_2 належно не дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, залишаючи без задоволення апеляційні скарги прокурора та потерпілого (в яких було висловлено прохання про скасування виправдувального вироку та постановлення апеляційним судом свого, обвинувального), суд апеляційної інстанції послався на ті ж доводи, підстави та висновки, що й місцевий суд.

Між тим, саме з останніми не погодилися прокурор та потерпілий, про що навели в апеляційних скаргах відповідні доводи, зокрема щодо оцінки місцевим судом показань ОСОБА_2, потерпілого, протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз і в підсумку - щодо невідповідності висновків цього суду, викладених у виправдувальному вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

Тому апеляційному суду належало ретельно перевірити висновки суду першої інстанції, перш ніж погоджуватися з ними, і навести переконливі мотиви їх правильності (з чого суд виходив, погоджуючись із такими висновками), чого він не зробив.

Так, вирок місцевого суду не містить жодного аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення та переконливого висновку, чому їх сукупності недостатньо для засудження обвинуваченої особи.

Тому висновок суду про недоведеність обвинувачення не можна визнати обґрунтованим.

До того ж суд не послався на жодну норму кримінального процесуального закону, якою передбачено можливість закриття кримінального провадження.

Усе це залишилося поза увагою апеляційного суду під час перегляду вироку місцевого суду.

Посилання судів на те, що орган досудового слідства не виконав вказівок апеляційного суду, який раніше повертав справу (за нормами КПК 1960 (1001-05) року) на додаткове розслідування, як на підставу виправдання особи не можна визнати прийнятним, якщо суди ухилилися від аналізу наявних доказів, наданих стороною обвинувачення.

Таке істотне порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодило судам, зокрема апеляційному, ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.

Таким чином, на думку колегії суддів, апеляційний суд передчасно дійшов висновку про законність та обґрунтованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_2, адже зробив це з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що суттєво вплинуло на правильність застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Тому його ухвала на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого цей суд повинен виконати вказівки касаційного суду, ретельно перевірити усі без винятку доводи, наведені в апеляційних скаргах, й ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення з дотриманням прав сторін, навівши докладні мотиви його ухвалення.

З урахуванням викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.