Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого

Єленіної Ж.М.,

суддів

Британчука В.В., Григор ’ євої І.В.,

за участю секретаря

судового засідання

Гапона В.О.

захисника

Матяшевича М.М.,

прокурора

Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 120151170030001166 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 27 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 жовтня 2016 року,

За вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Москви Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1), раніше судимого:

- 20 квітня 2011 року Ленінським районним судом м. Полтави за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 309 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, звільненого 14 липня 2014 року на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) ,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

23 жовтня 2015 року близько 23.30 год. засуджений у квартирі АДРЕСА_2 під час сварки з ОСОБА_8 умисно завдав їй розкладним ножем трьох ударів в область тулуба та кінцівок. У результаті вказаних дій потерпілій спричинено тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть на місці події.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому не погоджується з кваліфікацією своїх дій за ст. 115 КК України, стверджуючи, що не мав умислу на позбавлення потерпілої життя, а діяв з метою самозахисту від її насильницьких дій, які вважав загрозою для свого життя і здоров'я.

Разом із тим, до початку перегляду провадження в порядку касаційної процедури 25 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_7 від 13 липня 2017 року про відмову від своєї касаційної скарги, а 26 липня 2017 року - ще одна заява засудженого від 12 липня 2017 року аналогічного змісту.

Заслухавши доповідь судді, захисника засудженого та прокурора про необхідність закриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 434 КПК України порядок здійснення відмови від касаційної скарги врегульовано ст. 403 вказаного Кодексу. За приписами частини першої цієї статті, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного розгляду.

Оскільки судові рішення іншими учасниками процесу не оскаржено, касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого підлягає закриттю в силу ч. 2 ст. 403 КПК України.

Керуючись статтями 433, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

Касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_7 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.