розглянула в судовому засіданні 26 жовтня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження № 12015110210000595 за касаційною скаргою захисника Дряпачка С.І.на вирок Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2016 року щодо ОСОБА_7

Вироком Макарівського районного суду Київської області від 25 травня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та мешканця АДРЕСА_1,

неодноразово судимого, востаннє 14 лютого 2012 року за ч. 2 ст. 186 КК України (далі - КК) 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 26 травня 2014 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 12 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2016 року зазначений вирок скасовано у частині призначеного покарання. Призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 185 КК на строк 3 роки, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів - на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2012 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 18 грудня 2014 року о 17.30 год., перебуваючи в особистих справах у приймальні Макарівської районної державної адміністрації, таємно викрав з сумки ОСОБА_8 гаманець із грошима на загальну суму 550 грн.

Крім того, 23 липня 2015 року в період з 12.30 год. до 14.10 год. ОСОБА_7, перебуваючи у м. Макарові у приміщеннях селищної ради, відділу статистики, райдержадміністрації, вчинив три епізоди таємного викрадення чужого майна із проникненням у зачинені кабінети, заподіявши матеріальну шкоду: ОСОБА_9 на суму 1 050 грн, ОСОБА_10 на суму 806 грн, ОСОБА_11 на суму 1 715 грн.

У касаційній скарзі захисник Дряпачко С.І. посилається на суворість призначеного ОСОБА_7 покарання. Зазначає, що судом не належним чином враховано пом'якшуючі вину обставини та дані про особу засудженого: щире каяття, відшкодування шкоди, позитивну характеристику та відсутність скарг за місцем проживання, тяжку хворобу - туберкульоз легень, наявність на утриманні хворої непрацездатної матері, молодий вік. Просить змінити вирок та звільнити ОСОБА_7. від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Як видно з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання суд послався на те, що ОСОБА_7 вчинив злочини середньої тяжкості та тяжкий, щиро розкаявся, шкоду відшкодував, обтяжуючі покарання обставини відсутні, раніше судимий, має непогашену судимість, не працює, характеризується негативно, хворіє, має на утриманні матір похилого віку, тяжких наслідків від його дій не настало.

Однак, як вірно вказав в ухвалі апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на м'якість призначеного покарання, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_7 негативно характеризується за місцем проживання, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочини в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком, що свідчить про те, що ОСОБА_7 належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став. Даних про те, що матір ОСОБА_7 не може самостійно пересуватися і потребує сторонньої допомоги, матеріали провадження не містять. Що стосується питання про звільнення від відбування покарання за хворобою, то воно за наявних для цього підстав вирішується судом в порядку виконання вироку.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком

Тому апеляційний суд, встановивши, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2014 року ОСОБА_7 звільнено від подальшого відбування покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2012 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 12 днів, що свідчить про те, що злочини він вчинив у період умовно-дострокового звільнення, до повного відбуття покарання, у відповідності до вимог закону призначив ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків.

Отже, покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог закону, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування чи зміни вироку та задоволення касаційної скарги захисника не вбачається.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України,

Вирок Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, касаційну скаргу захисникаДряпачка С.І.- без задоволення.